Кохання! Що за чарівне відчуття, повне і радості і томної смутку одночасно!
Кожна людина на Землі відчуває любов і проявляє її. Вона в турботі, ніжності, жалю і співчуття, лагідність і підтримки, дружбу і прихильності.
Любов - велика Божа ласка, здатність надзвичайна сильного і добросердого людини. Це найпрекрасніше, неземне почуття, окрилює, дарує віру в себе і свої сили, ця сила здатна гори звернути, створити щось велике, подвиг, благородний вчинок. Любляче серце і душа, роблять людину подібні компасу, що веде до щастя і благополуччя.
По-справжньому любити - це великий талант, праця, на який не здатний егоїстичний і корислива людина. Нагорода люблячому і відданому завжди різна - у відповідь почуття, щастя, натхнення або зрада і розчарування ...
Велике, всепоглинаюче почуття буває багатолике - це і любов батька до свого чада, і патріота до своєї Вітчизни, любов чоловіка і жінки, і прихильність тварини до людини і людини до свого вихованця, любов до справи або хобі, любов до якоїсь речі, в кінці кінців.
Любов взаємна, найбільше багатство, яке потрібно дбайливо зберігати і примножувати, добрими словами і вчинками. Адже любов, сама по собі схожа на тоненький слабкий стеблинка прекрасного квітки, і розпуститься це одухотворяє почуття, подарувавши пахощі і щастя, залежить від самої людини.
Але навіть нерозділене кохання, нерозділені почуття, за своїм шляхетні, високі і в них, можливо, знайти щастя і смиренність. І.А. Бунін в творі «Темні алеї» розкрив любов, як спалах, як швидкоплинне, трагічне веління долі, але настільки, глибоке і всеохоплююче, що мимоволі замислюєшся, любов нероздільна з болем і стражданнями. Цілком логічно, що немає щастя без смутку і тяжкого сходження і подолання перешкод.
Для кожного окремого індивідуума, це високе почуття, надихає століттями письменників і поетів, художників і композиторів писати великі твори, своє власне, неповторне, незбагненне, несхоже ні на що. Фантазія в літню ніч, гра уяви, про все ж, в більшості своїй для всіх нас - це сенс існування, пошук, пізнання, яке уособлює яскраву, насичене життя.
Любов, актуальна в усі часи, не помре, поки б'ється людське серце, вона буде гордо майоріти, і кликати своїх героїв на подвиги в ім'я почуттів.
Оповідання “Без хліба” щире співчуття викликає. Головний герой оповідання, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра — головного героя оповідання — жила в жахливих умовах. Хата була благенька, худоби взагалі не було. А найгірше те, що вже третій тиждень, як закінчилися всі харчі. Не було навіть борошна, щоб спекти перепічки. Матері було нічим годувати дитину, і та заходилася від гіркого плачу. Той дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”. Що робити? Куди податися бідному селянинові? У кого позичити борошна? У сусідів така сама скрута, а багаті не дають, бо Петро вже в них позичав. Поткнувся до старости, щоб той дозволив із гамазеї мішок зерна позичити, та той виявився таким чесним, що хоч зразу на цвинтар іди. Ситуація була безвихідна.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/bez-hliba-analiz/
Объяснение:
Оповідання “Без хліба” щире співчуття викликає. Головний герой оповідання, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра — головного героя оповідання — жила в жахливих умовах. Хата була благенька, худоби взагалі не було. А найгірше те, що вже третій тиждень, як закінчилися всі харчі. Не було навіть борошна, щоб спекти перепічки. Матері було нічим годувати дитину, і та заходилася від гіркого плачу. Той дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”. Що робити? Куди податися бідному селянинові? У кого позичити борошна? У сусідів така сама скрута, а багаті не дають, бо Петро вже в них позичав. Поткнувся до старости, щоб той дозволив із гамазеї мішок зерна позичити, та той виявився таким чесним, що хоч зразу на цвинтар іди. Ситуація була безвихідна.
Кожна людина на Землі відчуває любов і проявляє її. Вона в турботі, ніжності, жалю і співчуття, лагідність і підтримки, дружбу і прихильності.
Любов - велика Божа ласка, здатність надзвичайна сильного і добросердого людини. Це найпрекрасніше, неземне почуття, окрилює, дарує віру в себе і свої сили, ця сила здатна гори звернути, створити щось велике, подвиг, благородний вчинок. Любляче серце і душа, роблять людину подібні компасу, що веде до щастя і благополуччя.
По-справжньому любити - це великий талант, праця, на який не здатний егоїстичний і корислива людина. Нагорода люблячому і відданому завжди різна - у відповідь почуття, щастя, натхнення або зрада і розчарування ...
Велике, всепоглинаюче почуття буває багатолике - це і любов батька до свого чада, і патріота до своєї Вітчизни, любов чоловіка і жінки, і прихильність тварини до людини і людини до свого вихованця, любов до справи або хобі, любов до якоїсь речі, в кінці кінців.
Любов взаємна, найбільше багатство, яке потрібно дбайливо зберігати і примножувати, добрими словами і вчинками. Адже любов, сама по собі схожа на тоненький слабкий стеблинка прекрасного квітки, і розпуститься це одухотворяє почуття, подарувавши пахощі і щастя, залежить від самої людини.
Але навіть нерозділене кохання, нерозділені почуття, за своїм шляхетні, високі і в них, можливо, знайти щастя і смиренність. І.А. Бунін в творі «Темні алеї» розкрив любов, як спалах, як швидкоплинне, трагічне веління долі, але настільки, глибоке і всеохоплююче, що мимоволі замислюєшся, любов нероздільна з болем і стражданнями. Цілком логічно, що немає щастя без смутку і тяжкого сходження і подолання перешкод.
Для кожного окремого індивідуума, це високе почуття, надихає століттями письменників і поетів, художників і композиторів писати великі твори, своє власне, неповторне, незбагненне, несхоже ні на що. Фантазія в літню ніч, гра уяви, про все ж, в більшості своїй для всіх нас - це сенс існування, пошук, пізнання, яке уособлює яскраву, насичене життя.
Любов, актуальна в усі часи, не помре, поки б'ється людське серце, вона буде гордо майоріти, і кликати своїх героїв на подвиги в ім'я почуттів.
Оповідання “Без хліба” щире співчуття викликає. Головний герой оповідання, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра — головного героя оповідання — жила в жахливих умовах. Хата була благенька, худоби взагалі не було. А найгірше те, що вже третій тиждень, як закінчилися всі харчі. Не було навіть борошна, щоб спекти перепічки. Матері було нічим годувати дитину, і та заходилася від гіркого плачу. Той дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”. Що робити? Куди податися бідному селянинові? У кого позичити борошна? У сусідів така сама скрута, а багаті не дають, бо Петро вже в них позичав. Поткнувся до старости, щоб той дозволив із гамазеї мішок зерна позичити, та той виявився таким чесним, що хоч зразу на цвинтар іди. Ситуація була безвихідна.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/bez-hliba-analiz/
Объяснение:
Оповідання “Без хліба” щире співчуття викликає. Головний герой оповідання, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра — головного героя оповідання — жила в жахливих умовах. Хата була благенька, худоби взагалі не було. А найгірше те, що вже третій тиждень, як закінчилися всі харчі. Не було навіть борошна, щоб спекти перепічки. Матері було нічим годувати дитину, і та заходилася від гіркого плачу. Той дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”. Що робити? Куди податися бідному селянинові? У кого позичити борошна? У сусідів така сама скрута, а багаті не дають, бо Петро вже в них позичав. Поткнувся до старости, щоб той дозволив із гамазеї мішок зерна позичити, та той виявився таким чесним, що хоч зразу на цвинтар іди. Ситуація була безвихідна.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/bez-hliba-analiz/