Укажіть рядок, у якому всі складні прийменники записано
неправильно:
а) зним, наді мною, посеред хати, зпоза хати;
б) навколо лісу, попід горою, зі сходу, з розгону;
в) з-перед них, із-за хмари, зпосеред людей;
г) нав коло, по між людьми, по перед себе.
Упало світло ліхтарів
На день конаючий і тихий,
Та перед смертю він зустрів
Посмертні свічі — дивним сміхом.
І, мабуть, кожний з нас відчув
Той сміх, як переможну силу,
Як перенесену свічу
За межі схилу.
І це тому я, мов у сні,
Пішла серединою вулиць,
І очі, зустрічні, ясні,
Не глянули, а розчахнулись.
Та я минала всі вогні,
Як світло не своєї брами,
Бо чула: жданий довгі дні —
Вже йде з безсмертними дарами.
***
Олена Теліга – Весняне
Розцвітають кущі жасмину,
Грає сонце в височині!
Чи зустріну, — чи не зустріну?
Чи побачу тебе, чи ні?
І куди б скерувати кроки,
Щоб тебе я могла знайти?
Тільки бачу, іде високий,
Приглядаюсь, чи тож не ти…
І не вітряно і не хмарно,
Все заповнює весняний сміх!
Цілий день я проброжу марно,
Не зустрівши очей твоїх.
Та зате серед ночі, любий,
У весняному моєму сні, —
Поцілуєш мої ти губи
І щось ніжне шепнеш мені.
***
Олена Теліга – Життя
Василеві Куриленкові
Зловіщий брязкіт мрій, розбитих на кавалки,
І жах ночей, що покривають плач,
Ти, зраджений життям, яке любив так палко,
Відчуй найглибше, але все пробач.
Здається, падав сніг? Здається, буде свято?
Заквітли квіти? Зараз чи давно?
О, як байдуже все, коли душа зім’ята,
Сліпа, безкрила, сунеться на дно…
А ти її лови! Тримай! Тягни нагору!
Греби скоріше і пливи, пливи!
Повір: незнане щось у невідому пору
Тебе зустріне радісним: “Живи!”
Тоді заблисне сніг, зашепотіють квіти
І підповзуть, як нитка провідна,
Ти приймеш знов життя і так захочеш жити!
Його пізнавши глибоко, до дна!
***
Олена Теліга – Без назви
Д.Д.
Не любов, не примха й не пригода, —
Ще не всьому зватися дано!
Ще не завжди ж у глибоких водах
Відшукаєш непорушне дно.
І коли Твоя душа воскресла
Знову мчиться у осяйну путь,
Не питай чиї натхненні весла
Темний беріг вміли відштовхнуть.
Не любов, не ніжність і не пристрасть,
Тільки серце — збуджений орел!
Пий же бризки, свіжі та іскристі,
Безіменних, радісних джерел!
***
Олена Теліга – Я руцi, що била, — не пробачу…
* * *
Я руцi, що била, — не пробачу —
Не для мене переможний бич !
Знай одно: не каюсь я, не плачу,
Нi зiтхань не маю, нi злоби.
Тiльки все у гордiсть замiнила,
Що тобою дихало й цвiло,
А її тверда й холодна сила
Придушила тепле джерело.
Але нaвiть за твою шпiцруту
Стрiл затрутих я тобi не шлю,
Бо не вмiю замiнять в отруту
Вiдгорiле соняшне — “люблю”.
" У чому бачить сенс свого життя Мавка, а в чому - Лукаш?"
Лукаш і Мавка уособлюють у своїх образах протилежність психотипів людей за їх прагненнями і бажаннями. Мавка з перших рядків постає перед нами як казковий персонаж і доволі не типовий у всіх своїх діях. Особливо яскраво ми бачимо це під час її взаємоді з Лукашем. Вона не бачить нічого сіроміцького в обіймах і поцілунках, бо вважає що усім варто слухати своє серце і діяти за його настановами. Лукаш, незримо для інших, перебуває серед двох вогнів. Один вогонь характеризує Мавка, а інший Килина, його майбутня дружина. Мавка прагне довести йому важливість духовного воз’єднання з природою і людьми, а Килина усім своїм єством показує свої приземлені бажання.
Мавка вражає своєю чистою ніжністю і бажаннями. Їй не соромно за свої бажання і єдине, що вона так хоче відчувати – кохання Лукаша. Вона не розуміє буденних і приземлених прагнень людей, бо ніхто не може відповісти на питання “навіщо все це їм?” .
Лукаш закохується і кохання цієї неймовірної дівчини стає для нього сенсом життя, але поступово, під впливом матері і інших соціальних обставин, він змінює свої орієнтири. Для нього стосунки з нею так і лишаютья казковим моментом у житті і поступово його прагнення стають такими як хотіла його мати. Він настільки довго перебував під тогочасним соціальним тиском, що навіть велика сила кохання Мавки не змогла його витягти з повсякденності і перетворити на людину з високими моральними цінностями.
Объяснение:
если надо больше -- пишите