Символічне значення скарбу. Що таке щастя? У кожної людини своє розуміння цього поняття. Скільки людей — стільки й думок. І кожна родина мріє про щастя та долю для своїх дітей. В одній турботливій і заможній родині з оповідання Олекси Стороженка «Скарб» зростав хлопчик Павлусь. Батьки дуже любили та пестили свого синочка, особливо мати. Узимку й восени вона не випускала його з хати, щоб не замерз, навесні і влітку — щоб сонце не напекло голову. Уже й підріс Павлусь, став парубком, а в руках не тримав не тільки коси, а й лопати чи віника. Батько бачив, що син нічого не вміє робити, і журився: «Що з ним станеться, як ми помремо?» Мати ж говорила: «Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме ще лучче, як теперечки!»
На мою думку, скарб — узагальнений образ щастя. І хоча люди заздрили Пав-лусеві, вважали, що щастя приклеїлося до нього, жити так, як він, не хотіли. Щасливим, як на мене, не був і Павлусь. Автор робить висновок, нас навчає, що щаслива тільки та людина, яка не буде заздрити іншому, буде жити і дякувати Господу за те, що він послав.
Щасливий «той, що другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна».
План
1. Що таке щастя?
2. Турботлива родина Павлуся.
3. Самостійне господарювання парубка.
4. Скарб — узагальнений образ щастя.
Символічне значення скарбу. Що таке щастя? У кожної людини своє розуміння цього поняття. Скільки людей — стільки й думок. І кожна родина мріє про щастя та долю для своїх дітей. В одній турботливій і заможній родині з оповідання Олекси Стороженка «Скарб» зростав хлопчик Павлусь. Батьки дуже любили та пестили свого синочка, особливо мати. Узимку й восени вона не випускала його з хати, щоб не замерз, навесні і влітку — щоб сонце не напекло голову. Уже й підріс Павлусь, став парубком, а в руках не тримав не тільки коси, а й лопати чи віника. Батько бачив, що син нічого не вміє робити, і журився: «Що з ним станеться, як ми помремо?» Мати ж говорила: «Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме ще лучче, як теперечки!»
На мою думку, скарб — узагальнений образ щастя. І хоча люди заздрили Пав-лусеві, вважали, що щастя приклеїлося до нього, жити так, як він, не хотіли. Щасливим, як на мене, не був і Павлусь. Автор робить висновок, нас навчає, що щаслива тільки та людина, яка не буде заздрити іншому, буде жити і дякувати Господу за те, що він послав.
Щасливий «той, що другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна».