У завданнях 1—4 виберіть одну правильну відповідь.
1. У повісті Валентина Чемериса „Вітька + Галя...” відсутня розповідь про:
А хлоп'ячу дружбу Б героїзм дітей під час війни В перше кохання
Г стосунки батьків і дітей
2. Яке з наведених тверджень є вірним:
А Федько Котигорошко був нечемним і ледачим хлопцем
Б Галі Козачок також подобався Вітька Горобець
В батьки не дозволяли Вітьці дружити з Галею
Г влітку Федько з Вітькою допомагали розносити по селу пошту
3. Якого з героїв немає в повісті Валентина Чемериса „Вітька + Галя.”:
А Пріськи Деркач
Б Причепи
В баби Хіврі
Г Федька-халамидника
4. Яка характеристика не відповідає героєві повісті Валентина Чемериса „Вітька + Галя.” Вітьці Горобцю:
А ніжність
Б настирливість
В нахабство
Г товариськість
У завданнях 5—6 до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.
5. Установіть відповідність між висловом та героєм твору:
1 „Чого ти ото проти ночі виєш?”
А матір Вітьки
2 „Головне, аби в тебе душа співала!”
Б батько Вітьки
3 „Я й не знала, що ти так гарно смієшся”
В Федько Котигорошко
Г Галя Козачок
4 „Але народна мудрість говорить -
Д Соломія Кіндратівна
поспішиш - людей насмішиш”
6. Кому з героїв належить характеристика:
1 „Ябеда і боягуз, хвастун і брехун”
А Галі Козачок
2 „Тонка брова, мов крило чарівної птиці”
Б бабі Хіврі
3 „Мужчина з життєвим стажем
В Федьку Котигорошку
в чотирнадцять неповних років”
Г Вітьку Горобцю
4 „Що він язикатий - знала, але
Д Петру Білому
щоб так складно небилиці плести...
У завданнях 7—10 запишіть відповідь словом, словосполученням або реченням.
7. Найсмішніший епізод твору - .
8. Вітька й Федько були справжніми друзями, бо обидва.
9. Мені б хотілося мати такого друга, як (Вітька Горобець, Федько Котигорошко, Петро Білий, міліціонер Причепа, Галя Козачок), тому що.
10. Перше кохання людини — це.
але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга?
моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс.
існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе.
прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя.
саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.
Достатньо часто ми сумуємо, якщо загубимо якусь дрібну річ і впадаємо у розпач, коли втрачаємо якісь більші цінності, але майже ніколи не шкодуємо, коли марно гаємо свій час. А ось якщо замислитися, то втрата часу в деяких випадках рівноцінна смерті людини, яку ніхто не в змозі зупинити. І якщо ми так сильно вболіваємо за людиною, яка покинула цей світ, то чому ж ми не сумуємо за назавжди втраченим часом? Адже й видатний український просвітитель, філософ та педагог Г. Сковорода у своєму афоризмі каже нам саме про це: «З усіх утрат, утрата часу найтяжча».
Український письменник Я. Дмитренко в одному із своїх творів застерігає нас, повторюючи відомий афоризм Г. Сковороди: “Мандрівник вічний – невблаганний час – іде вперед, його не зупинити”. Нам добре відомо, що усе на цій землі коли-небудь перестає існувати, і навіть час – швидкоплинний і незлічений.
Багато українських видатних діячів, письменників та поетів своїм життям та творчістю доводять людству, що не треба витрачати свій час на непотрібні та пусті справи. Ось і видатний український письменник і поет В. М. Сосюра закликає читачів:
«Працювать! Працювать безумовно!
Кожній хвилі нема вороття!
Ні! Я зовсім іще не заповнив
Золотої анкети життя».
Цей призив закликає людей берегти кожну секунду свого життя, бо “велике щастя — жить”, але, на превеликий жаль, життя може перерватися у будь який момент, а нам треба так багато усього успіти і зробити все, що нам покладено у нашому житті. А слова І. Франка “Працювать, працювать, працювати! В праці сконать!” закликають нас зайняти активну життєву позицію і віддатися своїй діяльності так, щоб вона билася в кожній клітині нашого єства. І. Франко вмів дуже цінувати свій час і вірно розумів вислів Г. Сковороди «З усіх утрат, утрата часу найтяжча».
У сучасному суспільстві досить часто можна зустріти людей похилого віку, які, всупереч усе, молоді духом та душею і встигли зробити за своє життя так багато, що їм є що розповісти. Слухати ці розповіді дуже приємно. Такі люди завжди прагнуть нагадати нам, щоб ми берегли свій час, цінували кожну хвилинку свого життя та не витрачали його марно. Як каже іще одна життєва мудрість – “На годину спізнишся — за рік не доженеш”. І тому щасливою людиною буде той, хто зможе знайти сенс у своєму житті, але найщасливішою стане та людина, яка зуміє правильно використовувати час, який нам даний на втілення своїх мрій, на те, щоб після себе залишити слід на землі, який би ще довго нагадував нащадкам про наше існування.