У творі поет порушує проблеми: -національно-визвольної боротьби -лицемірства, фальшивого патріотизму -ставлення до жінки-матері -втрати національної свідомості
ворчість Миколи Вінграновського — небуденне явище в українській літературі. Перший з-поміж рівних у плеяді шістдесятників, він витворив художній світ, законом якого є краса. Тут красиве все: національна гідність, ніжність і обурення, шаленство та скрута, розпач і огида. За всієї життєвої конкретності цей світ, принципово відмінний від реального, є бунтом краси проти недосконалості та приземленості життя.
Художній світ Миколи Вінграновського *- весь у його ліриці. Вона по-своєму кінематографічна: коли на першому плані ліричне осягнення, інтимне переживання, то на другому — глибинне філософське осягнення сутності, чи навпаки. Вінграновський — шістдесятник за суттю цього поняття, за ємністю ідей і образів у його творчості. У цьому переконують нас його книги: «Сто поезій», «Поезії», «На срібнім березі»,« Київ», «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», «З обійнятих тобою днів», низки книжок для дітей і роман «Северин Наливайко»
Народився Микола Вінграновський 7 листопада 1936 р. в селі Богополі на Миколаївщині. Цей рік дав українській літературі цілу плеяду видатних творців, яких пізніше назвали поколінням шістдесятників. На їхню дитячу долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови, і саме ці враження потім лягли в основу багатьох їхніх творів. Великі історичні події, картини зрушення світу, запавши в дитячу свідомість, сприяли формуванню такого душевного ладу, у якому визрівали розмах уяви, масштабність мислення, дух тривожної причетності до історії та почуття відповідальності за долю свого, народу.
У 1943 р. Вінграновський пішов у нульовий клас початкової школи в Кумарах, а продовжував навчання в богопільській десятирічці, яку закінчив 1955 р. Тоді ж уступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторський відділ, де вже через два тижні обдарованого юнака помітив Олександр Довженко й «коронував» на долю артиста, кінорежисера й поета, за влучним висловом І. Дзюби, «на болісну й щасливу причетність до вічного творення духовності свого народу». Через рік учителя не стало, але прилучення до його світу позначилося на всій творчій долі Вінграновського. Довженкове розуміння творчості як торжества свободи та краси резонує у кожному слові поета.
Ще студентом Вінграновський зіграв головну роль у «Повісті полум'яних літ», а фахом своїм обрав кінорежисуру (він створив 10 художніх фільмів, серед яких — «Берег надії», «Климко» тощо).
Наш Отец на казахском языке - его Агрессия (Дед Великого), Жанарис (Средневековье),Он призвал своих трех сыновей, Бекариса (младшего отца)наш отец делит свое богатство на четыре частиОна отдала трех детей этим трем детям. Четвертыйразделил его на три части и добавил к своим детямбывшие предки белого запястья, белое копьеи я отдам его тебе снова.Вы Юго-Восточная Азия. Его следует назвать великой сотнейСеверная Венера, вы владеете. Пусть это будет называться СредневековьюBecaryis, вы контролируете. Это называется Juniper. Вот мои мыслиЭто отдельный дом, но это родство, отношения, отношенияи когда ваше детище в путиКаждый ребенок свободен от любого домаи пусть они не жаждут, не жаждут или не пьют воду на дорогеЭто мое четвертое наследство, которое я дал вамот веков до веков и соблюдать заповеди Мои! »-Он благословил их.
ворчість Миколи Вінграновського — небуденне явище в українській літературі. Перший з-поміж рівних у плеяді шістдесятників, він витворив художній світ, законом якого є краса. Тут красиве все: національна гідність, ніжність і обурення, шаленство та скрута, розпач і огида. За всієї життєвої конкретності цей світ, принципово відмінний від реального, є бунтом краси проти недосконалості та приземленості життя.
Художній світ Миколи Вінграновського *- весь у його ліриці. Вона по-своєму кінематографічна: коли на першому плані ліричне осягнення, інтимне переживання, то на другому — глибинне філософське осягнення сутності, чи навпаки. Вінграновський — шістдесятник за суттю цього поняття, за ємністю ідей і образів у його творчості. У цьому переконують нас його книги: «Сто поезій», «Поезії», «На срібнім березі»,« Київ», «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», «З обійнятих тобою днів», низки книжок для дітей і роман «Северин Наливайко»
Народився Микола Вінграновський 7 листопада 1936 р. в селі Богополі на Миколаївщині. Цей рік дав українській літературі цілу плеяду видатних творців, яких пізніше назвали поколінням шістдесятників. На їхню дитячу долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови, і саме ці враження потім лягли в основу багатьох їхніх творів. Великі історичні події, картини зрушення світу, запавши в дитячу свідомість, сприяли формуванню такого душевного ладу, у якому визрівали розмах уяви, масштабність мислення, дух тривожної причетності до історії та почуття відповідальності за долю свого, народу.
У 1943 р. Вінграновський пішов у нульовий клас початкової школи в Кумарах, а продовжував навчання в богопільській десятирічці, яку закінчив 1955 р. Тоді ж уступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторський відділ, де вже через два тижні обдарованого юнака помітив Олександр Довженко й «коронував» на долю артиста, кінорежисера й поета, за влучним висловом І. Дзюби, «на болісну й щасливу причетність до вічного творення духовності свого народу». Через рік учителя не стало, але прилучення до його світу позначилося на всій творчій долі Вінграновського. Довженкове розуміння творчості як торжества свободи та краси резонує у кожному слові поета.
Ще студентом Вінграновський зіграв головну роль у «Повісті полум'яних літ», а фахом своїм обрав кінорежисуру (він створив 10 художніх фільмів, серед яких — «Берег надії», «Климко» тощо).