У поєдинку зламалася Славкова шпага. Чи можна цей епізод розцінювати як символ того , що Беркута зазнав поразки у своїх поглядах ? Як би ви витлумачили сцену двобою друзів . Текст Ніна Бічуя "Шпага Славка Беркути "

Жанр: пригодницький роман(це твір,сюжет якого насичений незвичними подіями й несподіваними поворотами,розгортається швидко й захопливо).
Головні герої: Григорій Многогрішний,Наталка,Медвин,родина Сірків:Сірчиха, брат Григорій і батько.
Основні події: Григорій Многогрішний тікає з потяга,який везе людей,здається,до Сибіру(не памятаю точно,вибач). Коли він їхав в цьому потязі,то Медвин на кожній зупинці перевіряв,чи не втік Григорій, бо хотів змусити Григорія,який любив Україну всім серцем, страждати через його патріотизм. 
 Григорій на ходу вискакує з поїзда і тікає до лісу,де бачить ведмедя і чує голос дівчини,яка кричить. Не вагаючись вбиває медведя і непритомніє. Отямився в хаті,яка на вигляд здавалась українською.Там познайомився з родиною Сірків, які займались пантуванням(вони полювали на молодих оленів і відрізали їм роги,які потім везли до Китаю,щоб зробити ліки).Також їхньою головною сімейною справою було полювання на тигрів.Навіть Наталка була в цьому вправною.Але через одне таке полювання в їхній родині загинув один син. Дізнався,що ця родина також з України,але живе на цьому покинутому хуторі. Там знайомиться з дочкою Сірків -- Наталкою і закохується в неї. Перебувши новорічні свята, вирішує втікати, щоб через нього від Медведина не перепало цій добрій сімї,яка його прийняла. Та Наталка не хоче відпускати його сама і просить в батьків благословення відпустити її з Григорієм( це стається раптово,бо до того вона не показувала ніяких почуттів до нього).Батьки відпускають їх,а вони,вирішуючи тікати через кордон,беруть з собою пса Наталки.На кордоні ця пара вправно всіх обдурила і цілком безпечно втекла.Також перед їхнім останнім полюванням на тигрів Григорій побачив Медведина і вбив його,за те,що той його катував і увязнив.На снігу написав,що це зробив він,щоб потім не звели вину на когось іншого,невинного.
P.S.Твір дуже гарний,раджу прочитати,не ш:))

Жили-були дід та баба і була в них... Ні,наша казка не про те,не про старе і набридле,а про 21 століття.На 16 поверсі нового будинку жив собі Тінейджер-цілком звичайний підліток,який весь час проводить за комп'ютером,але   одного разу,після виходу з віртуального світу на вулицю,він зустрів бабусю,яка довго просила,щоб її перевели через дорогу,Тінейджер був з тих людей,що пройшли повз,але повертаючись назад до дому він побачив.що бабуся пів дня стоїть на переході і просить по до Тінейджер з жалився над бабусею і увімкнувши ввічливого парубка,погодився до бабусі.Він чемно підійшов,привітався,взяв її під руку і провів її аж до самого дому,бабуся подякувала і сказала:"Дякую,хлопче,але чому ж ти не допоміг мені одразу,ти сильно поспішав?"
"Ні,певно я забув,що я людина"-відповів хлопець.Бабуся не розгубилася і відповіла:"Добре,що ти вчасно згадав і за це я виконаю твоє бажання".
Тінейджер подумав,що це жарт.Хіба ви чарівниця?-з посмішкою сказав він.
-Так,проси,що хочеш,але подумай добре.
-Я хочу ...я хочу...так у мене все є,я знаю!Я хочу подарувати щастя всьому світу.Бабуся посміхнулася,плеснула в долоні  і навкруги почали посміхатися люди,визирнуло сонечко із-за хмар і почали цвісти вишні і чарувати людей своїм запахом,все стало прекрасним.Хлопець лунко почав сміятись,нюхати квіти,але коли повернувся до бабусі,щоб подякувати,її вже не було,вона таємниче зникла.Пройшли роки,Тінейджер став вчителем математки Максимом Вікторовичем,але на все життя запам"ятав,як колись зміг зробити світ трошки щасливим,бо вчасно згадав,що він людина