У чому полягав подвиг бійця? Що надало йому сили зустріти смерть? ( Поема Прометей)

Світ  існує  завдяки  любові.   Саме  любов спонукає чинити добрі справи, надихає поетів, змінює саму люди ну, робить її піднесеною, гарнішою, сильнішою, добрішою.Любов - почуття світле, святе почуття. Від материн ського тепла проростає любов до землі, до людей. Саме так, від подарованого нам материнського тепла, від материнської любові, ніжності ми або виростаємо з вмінням любити, або ми позбавлені цього почуття. І чим більше я живу на світі, тим більше переконуюсь, що не кожній людині це дано. Взагалі велика заслуга наших матерів в тому, що вони прищеплюють нам, виховують в нас людяність.Виростаючи, ми протягом свого життя долаємо і душевну втому, і тимчасові розчарування, й інші нелегкі життєві труднощі, але лише нашого серця „торкається" кохання - все для нас з того часу набуває іншого змісту. Виростають крила, хочеться творити добро, обійняти весь світ, захистите скривджених і ображених. Ми переживаємо душевне потрясіння, захоплення. І тому любов - це одне з найпрекрасніших психічних захворювань.

Мелашка 

Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на 
червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, 
як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, 
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та
червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні 
брови, густі-прегусті, як шовк. 

Лаврін 

Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились 
привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, 
рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на 
матір.