У чому полягає загальнолюдський зміст поезії "Злоначинающих спини..."?

«ЗЛОНАЧИНАЮЩИХ СПИНИ...»

Злоначинающих спини,

У пута кутії не куй,

В склепи глибокі не муруй.

А доброзиждущим рукам

І покажи Святую силу ниспошли.

А чистих серцем? Коло їх

Постави ангели свої

І чистоту їх соблюди.

А всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли.

Відповідь:Я завжди з великим задоволенням читаю твори М. Коцюбинського. Це письменник незвичайний. Письменник-патріот, вдумливий і тонкий дослідник, істинно неперевершений майстер художнього слова, творець соціально-психологічної новели. Одна із найбільш відомих його новел — "Intermezzo". Це твір не для розваги. І зрозуміти його, не прочитавши вдумливо й уважно, глибоко не осмисливши кожну частину, неможливо. Але зрозумівши, відразу відчуваєш велику насолоду і натхнення, які дає цей твір.

Заголовок новели походить від назви музичного твору довільної будови, що виконується оркестром між окремими частинами опери. Я зрозуміла, що Коцюбинський переосмислив цей термін і вклав у нього інший зміст. Інтермецо у Коцюбинського — це перерва, перепочинок, це час, коли герой набирається сил для нової праці і боротьби.

Це твір — про участь інтелігента-демократа, митця за покликанням у визвольній боротьбі народу, що тривала у часи жорстокої реакції царату.

Новела написана Коцюбинським 1908 року. Це був час реакції — жорстоких розправ російського самодержавства з революціонерами та бунтівниками. Тюрми були переповнені вчорашніми шукачами правди, поліція та жандарми, військово-польові суди чинили розправи та самосуди: стріляли, вішали, били. Саме цього часу політичної реакції М. Коцюбинський створює "Intermezzo". Це закономірне явище в творчості великого художника слова. Вона є наслідком його роздумів над питаннями про призначення літератури, про моральне обличчя митця, є яскравою, глибокою відповіддю тим, хто прагнув звести літературу до панської забавки, позбавити її великої суспільно-виховної сили.

Ліричний герой новели втілює ідейні і моральні якості всіх кращих митців своєї епохи. Внутрішній світ героя безмежно глибокий і значний. Кровний зв'язок із народом, глибоке відчуття людського горя, полум'яна любов до Батьківщини, тонке розуміння краси природи сть і реалістичне відображення життя, прагнення до визволення трудящих — такі характерні риси ліричного героя твору.

Ліричну новелу "Intermezzo" називають поемою душі. Зміст її — це своєрідний поетичний відбиток внутрішнього стану митця. Для ліричного героя твору мандрівка на природу — відпочинок, можливість оновити фізичні і моральні сили. У нього, чуйного й вразливого митця, ослабли струни душі від жахів навколишнього світу (столипінська реакція, горе народу). Він хоче забути про людські страждання хоч на мить, але "залізна рука города" тягнеться за ним, обличчя людей проступають у темряві крізь стіни і лишають у його душі "сліди своїх підошв". Герой твору йде на поле, але й там, дивлячись на вівчарок Оверка і Трепова, не може відігнати спогадів про повішених, людські ланцюги й омріяну волю. Гладить руками "соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі", милується волошками, небом, хмарками, п'є теплий, цілющий напій сонця. Це додає йому сил, відчуття себе як невід'ємної частки могутньої природи.

Кульмінацією твору є зустріч ліричного героя з селянином. Ослаблені струни його душі знов натягуються, і він відчуває себе готовим до життя і боротьби. Отже, переживши тяжку душевну кризу, герой здатен повернутися до активного життя. І яскравим доказом цьому може бути зустріч з людським горем. Воші зустрілися, стояли мовчки і хвилину дивились одне на одного. Ліричний герой ніби перевіряє свою готовність повернутися до людей. Йому самому ніби не віриться, що він може знову сприймати людське горе. Він знову повертається до того, чим жив раніше: душа співає, струни натягнуті. Гармонії досягнуто. Отже, це була не втеча, а лише інтермецо — тимчасовий перепочинок, потрібний для заспокоєння, який і здобув герой, спілкуючись із природою.

Кононівські поля, що на Полтавщині, стали тією ланкою у ланцюгу житія, яку Коцюбинський влучно назвав "інтермецо". Саме вони дають герою твору заспокоєння. Бо лише у природі існує гармонія, якої постійно шукає людина, і без цієї гармонії в душі неможливе нормальне людське існування. Нервових розладів, депресії, стресу можна позбутися. Для цього потрібно йти до природи.

Такий зміст новели Коцюбинського "Intermezzo". Природа — це, може, остання ланка для тих, хто втратив душевну рівновагу, віру у власні сили, віру в життя. Я щиро завдячую письменнику за його прекрасний, життєстверджувальний твір, який навчив мене долати життєві труднощі, не впадати у розпач за будь-яких складних життєвих обставин, любити людей і життя, вклонятися сонцю і шаленим вітрам — жити і боротися.

Пояснення:

О. Стороженко «Скарб» план твору

1. Знайомство з родиною

2. Турботлива мама

3. Смерть батьків

4. Наймит і наймичка

5. Павлусь лежинь

6. Дружина Павлюся і його смерть

Цитатний план «Скарб» Олекса Стороженко

1) «Послав… Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали».

2) «Доріс Павлусь до парубка».

3) «…Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме не лучче…»

4) «…Занедужала небога (мати) та й померла. За нею вслід батько ноги простяг…»

5) «Наймичка доглядала за Павлусем, як рідна мати».

6) «Раз на Зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба».

7) «Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату».

8) «Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі».

9) «…До Павлусевої хати, розмахали хорта й шпурнули у вікно».

10) «…Позбирав наймит гарненько дукати і сховав їх у скриню».

11) «Щаслива нитка до смерті не вірвалась Павлусеві».

12) «Що таке на світі щастя?»