Тарас Григорьевич Шевченко - один из самых талантливых и популярных украинских писателей. Его творчество стало примером для целой плеяды выдающихся мастеров слова XIX века. В 1840 году сборник произведений Тараса Шевченко «Кобзарь» стал эталоном украинской поэзии, примером для многих молодых поэтов. Впоследствии сам Тарас Шевченко стал символом борьбы за свободу, патриотизм и символом величия украинского слова.
Как один человек благодаря маленькому сборнике стихов смогла стать одним из величайших поэтов Украины? Видимо, все связано с невероятной благозвучием произведений Шевченко, лиризмом и такими простыми, но волнующими сюжетами. Его Екатерина (из одноименной поэмы) не может не вызывать сожаления. Шевченко - мастер создавать необходимую атмосферу. Даже природа в его произведениях отвечает жизненным коллизиям героев.Сначала была весна, когда молодая Катя встречалась с солдатом-обидчиком. Когда ее выгнали из дома - наступила холодная зима.
А произведение «Утопленница» навевает готические образы. Девушку утопила собственная мать, которая завидовала красоте дочери. Лилия стала русалкой, начала соблазнять молодых ребят затягивать их в свое озеро.
Лично мне больше всего нравятся стихи Великого Кобзаря о его детстве, семье. Все творчество Шевченко пронизана болью и сожалением за собственную страну, неволю на родной земле, сиротство народа. «Мне тринадцать было ...», «Садок вишневый коло хаты ...», «Завещание» - жемчужины творчества Шевченко, в которых он раскрывает душу и рассказывает о своих мечтах
Війна — страшне слово. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, а також на долю дітей, жінок, старих, що залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду та холоду. Але часто ми сприймаємо ті події тільки під одним кутом — очима наших співвітчизників, забуваючи, що по той, "інший", бік знаходилися також чуйні, добрі, працьовиті люди. Вони також були жертвами амбіцій політиків, що змагалися між собою за перерозподіл світу.
В оповіданні Любові Пономаренко "Гер переможений" йдеться про те, як після Великої Вітчизняної війни група полонених німців відбудовує українське містечко. Місцеві жителі не мають ненависті до цих нещасних, їм скоріше жаль їх, тому вони намагаються до полоненим: дають їм їжу, старий одяг. Тільки діти подекуди виявляють вороже ставлення до чужинців. Незважаючи на це, німці люблять місцевих дітлахів, бачачи в них своїх малюків, що залишилися на далекій батьківщині. Особливо виділяється з групи полонених брудний хворий на сухоти німець Фрідріх. Він намагається розважити жорстоких дітей, пестить їх, співає їм пісні, робить прикраси з цеглин. Так, він переможений, але він — живий, він не втратив снаги до життя, уміння бачити красу в дрібницях. Думаю, що хворий німець жив надією, що колись повернеться додому, обійме та поцілує власних дітей. На жаль, цьому не дано було виповнитися. Коли туга за батьківщиною стає нестерпною, а хвороба виснажує, Фрідріх кінчає життя самогубством. Через багато років у стіні будинку, який зводили полонені, знаходять рукавицю з фотокарткою, із якої дивляться дві дівчинки, доньки Фрідріха, і немов запитують: "Ви не знаєте, де наш тато?"
Мені здається, що письменниця хотіла викликати співчуття до нещасних полонених, показати, що будь-яка людина заслуговує на повагу, тим більше, якщо вона добра й чуйна. Оповідання показує, що не можна поділяти людей на "своїх" і "ворогів", бо насправді є люди добрі й злі; щирі, здатні на любов, та інші — які уміють лише вбивати, зневажати та руйнувати. Перші заслуговують на повагу, другі — на презирство.
Тарас Григорьевич Шевченко - один из самых талантливых и популярных украинских писателей. Его творчество стало примером для целой плеяды выдающихся мастеров слова XIX века. В 1840 году сборник произведений Тараса Шевченко «Кобзарь» стал эталоном украинской поэзии, примером для многих молодых поэтов. Впоследствии сам Тарас Шевченко стал символом борьбы за свободу, патриотизм и символом величия украинского слова.
Как один человек благодаря маленькому сборнике стихов смогла стать одним из величайших поэтов Украины? Видимо, все связано с невероятной благозвучием произведений Шевченко, лиризмом и такими простыми, но волнующими сюжетами. Его Екатерина (из одноименной поэмы) не может не вызывать сожаления. Шевченко - мастер создавать необходимую атмосферу. Даже природа в его произведениях отвечает жизненным коллизиям героев.Сначала была весна, когда молодая Катя встречалась с солдатом-обидчиком. Когда ее выгнали из дома - наступила холодная зима.
А произведение «Утопленница» навевает готические образы. Девушку утопила собственная мать, которая завидовала красоте дочери. Лилия стала русалкой, начала соблазнять молодых ребят затягивать их в свое озеро.
Лично мне больше всего нравятся стихи Великого Кобзаря о его детстве, семье. Все творчество Шевченко пронизана болью и сожалением за собственную страну, неволю на родной земле, сиротство народа. «Мне тринадцать было ...», «Садок вишневый коло хаты ...», «Завещание» - жемчужины творчества Шевченко, в которых он раскрывает душу и рассказывает о своих мечтах
Объяснение:
Вибери и переведи строчки етот текст тебе
Объяснение:
Війна — страшне слово. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, а також на долю дітей, жінок, старих, що залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду та холоду. Але часто ми сприймаємо ті події тільки під одним кутом — очима наших співвітчизників, забуваючи, що по той, "інший", бік знаходилися також чуйні, добрі, працьовиті люди. Вони також були жертвами амбіцій політиків, що змагалися між собою за перерозподіл світу.
В оповіданні Любові Пономаренко "Гер переможений" йдеться про те, як після Великої Вітчизняної війни група полонених німців відбудовує українське містечко. Місцеві жителі не мають ненависті до цих нещасних, їм скоріше жаль їх, тому вони намагаються до полоненим: дають їм їжу, старий одяг. Тільки діти подекуди виявляють вороже ставлення до чужинців. Незважаючи на це, німці люблять місцевих дітлахів, бачачи в них своїх малюків, що залишилися на далекій батьківщині. Особливо виділяється з групи полонених брудний хворий на сухоти німець Фрідріх. Він намагається розважити жорстоких дітей, пестить їх, співає їм пісні, робить прикраси з цеглин. Так, він переможений, але він — живий, він не втратив снаги до життя, уміння бачити красу в дрібницях. Думаю, що хворий німець жив надією, що колись повернеться додому, обійме та поцілує власних дітей. На жаль, цьому не дано було виповнитися. Коли туга за батьківщиною стає нестерпною, а хвороба виснажує, Фрідріх кінчає життя самогубством. Через багато років у стіні будинку, який зводили полонені, знаходять рукавицю з фотокарткою, із якої дивляться дві дівчинки, доньки Фрідріха, і немов запитують: "Ви не знаєте, де наш тато?"
Мені здається, що письменниця хотіла викликати співчуття до нещасних полонених, показати, що будь-яка людина заслуговує на повагу, тим більше, якщо вона добра й чуйна. Оповідання показує, що не можна поділяти людей на "своїх" і "ворогів", бо насправді є люди добрі й злі; щирі, здатні на любов, та інші — які уміють лише вбивати, зневажати та руйнувати. Перші заслуговують на повагу, другі — на презирство.