Дедал — винахідник столярних інструментів, гарний архітектор і скульптор. Він жив в Афінах, звідкіля йому довелося втікати після того, як він скинув з Акрополя (укріпленої частини давньогрецького міста) свого учня і племінника Талоса. Майстерність Талоса викликала заздрість Дедала: племінник незабаром міг обійти свого вчителя.
Після осуду його афінянами Дедал утік на Кріт. На цьому острові він знайшов притулок у царя Міноса. За дорученням Міноса Дедал побудував лабіринт для чудовиська з тілом людини і головою бика — Мінотавра. Дедал допоміг втекти Тесею, сину афінського царя Егея. За це Мінос заточив Дедала із сином Ікаром у лабіринті, звідкіля їх звільнила Пасіфая, дружина Міноса. От тоді-то Дедал зробив крила, і вони із сином полетіли з острова. Незважаючи на застереження батька, Ікар піднявся занадто високо. Сонце розтопило віск, яким було скріплене пір'я крил, Ікар упав у море і загинув. А Дедал, оплакавши сина, добрався до Сицилії, де і провів залишок своїх днів.
Мінос переслідував Дедала і хотів виманити його хитрістю, але в нього нічого не вийшло. Самого Міноса згубили дочки сицилійського царя Кокали: вони облили його киплячою водою.
Дедал, безсумнівно, сильна особистість. Але мені в ньому більше подобаються спритність і майстерність.
Часто задумувався: чому Біблія є дзеркалом душі? ...
Як пише апостол Яків у свому соборному посланні. Дзеркало. Хммм...а чому саме дзеркало? Адже дзеркало -це холодний предмет, котрий служить нам, щоб задовільнити потребу нашої цікавості, а все виявляється дуже просто. У цьому мені допоміг приклад жінки...
Все почалось з того, що в одному магазині одна жінка похилого віку привернула мою увагу своєю незвичною поведінкою. Вона часто підходила до дзерлкала у магазині і дещо примірювала. Дивилась довго у це дзеркало, а потім говорила в голос дивну репліку: “мені це не підходить, ні... не лишить мені і все?”. Цьому ніхто не наважувався заперечити. Факт був явним, у дзеркалі вона бачила себе такою, якою вона виглядала у новому вбранні. Нарешті з’явився усміх на її устах і вона радісно вигукнула: “Ось, так мені буде до лиця!” Зраділи всі, хто гав за вередливою жінкою і розійшлися із піднятим настроєм.
Настрій зберігся надовго, бо згадуючи кумедну історію, зрозумів як важливо бути вередливим до того, що стане частиною твого життя. Не раз ми робимо поспішні висновки і потім довго мучимось через невдалий вибір.
Вартує взяти приклад від жінки і приділити час на правильний вибір. А дзеркало?
Дедал — винахідник столярних інструментів, гарний архітектор і скульптор. Він жив в Афінах, звідкіля йому довелося втікати після того, як він скинув з Акрополя (укріпленої частини давньогрецького міста) свого учня і племінника Талоса. Майстерність Талоса викликала заздрість Дедала: племінник незабаром міг обійти свого вчителя.
Після осуду його афінянами Дедал утік на Кріт. На цьому острові він знайшов притулок у царя Міноса. За дорученням Міноса Дедал побудував лабіринт для чудовиська з тілом людини і головою бика — Мінотавра. Дедал допоміг втекти Тесею, сину афінського царя Егея. За це Мінос заточив Дедала із сином Ікаром у лабіринті, звідкіля їх звільнила Пасіфая, дружина Міноса. От тоді-то Дедал зробив крила, і вони із сином полетіли з острова. Незважаючи на застереження батька, Ікар піднявся занадто високо. Сонце розтопило віск, яким було скріплене пір'я крил, Ікар упав у море і загинув. А Дедал, оплакавши сина, добрався до Сицилії, де і провів залишок своїх днів.
Мінос переслідував Дедала і хотів виманити його хитрістю, але в нього нічого не вийшло. Самого Міноса згубили дочки сицилійського царя Кокали: вони облили його киплячою водою.
Дедал, безсумнівно, сильна особистість. Але мені в ньому більше подобаються спритність і майстерність.
Детальніше - на -
Часто задумувався: чому Біблія є дзеркалом душі? ...
Як пише апостол Яків у свому соборному посланні. Дзеркало. Хммм...а чому саме дзеркало? Адже дзеркало -це холодний предмет, котрий служить нам, щоб задовільнити потребу нашої цікавості, а все виявляється дуже просто. У цьому мені допоміг приклад жінки...
Все почалось з того, що в одному магазині одна жінка похилого віку привернула мою увагу своєю незвичною поведінкою. Вона часто підходила до дзерлкала у магазині і дещо примірювала. Дивилась довго у це дзеркало, а потім говорила в голос дивну репліку: “мені це не підходить, ні... не лишить мені і все?”. Цьому ніхто не наважувався заперечити. Факт був явним, у дзеркалі вона бачила себе такою, якою вона виглядала у новому вбранні. Нарешті з’явився усміх на її устах і вона радісно вигукнула: “Ось, так мені буде до лиця!” Зраділи всі, хто гав за вередливою жінкою і розійшлися із піднятим настроєм.
Настрій зберігся надовго, бо згадуючи кумедну історію, зрозумів як важливо бути вередливим до того, що стане частиною твого життя. Не раз ми робимо поспішні висновки і потім довго мучимось через невдалий вибір.
Вартує взяти приклад від жінки і приділити час на правильний вибір. А дзеркало?