Скандальна жінка, феміністка-піонер української літератури написала книгу, у котрій, як на мене, багато чого від неї особисто. вона хотіла бути вільною від умовностей світу, жити, як їй заманеться, і саме про таких героїв писала. символічно, що повість присвячена тарасові шевченку, який теж так хотів бути вільним і так мало був таким. мені здається, це один із небагатьох творів української літератури, у якому настільки органічно відтворено саму суть кріпацтва: ти не маєш жодних прав, цілковито залежиш від волі панів і - може, ще гірше - панн. особливо, коли вони, як наша інститутка, - примхлива, егоїстична, лукава злюка. і пішло шкереберть не одне подробнее на livelib.ru:
софійка - абсолютно звичайна дитина, яка навчається у сьомому класі. дівчинка, як і всі діти, має позитивні та негативні риси. абсолютно позитивною героїнею її назвати не можна. софія навчається у школі досить посередньо. вона не відмінниця, але й не двієчниця. в класі вона теж не зірка, популярністю не кристується. у софії є закоханість. вона таємно покохала вадима - хлопця,який виховується бабусею, але має багатих батьків. про закоханого у неї сашка дівчина відзивається як про "бомжика". тут ми бачимо, як для дівчинки важлива статусність і як не важливі людські почуття. софія досить часто задумується над тим, а що ж про неї скажуть люди. проте вона досить добра, намагається усім людям, розплутати таємницю. софія - звичайна дитина, з незвичайними проблемами, яка постійно росте та змінюється.
