Девлет-гірей шукав де тільки можна інформацію про свого єдиного сина Мустафу. Павлусь сказав, що це відомо його сестрі Ганусі, яка потрапила у полон. Павлусь і Девлет-гірей разом чекали вістку про те, що Гануся знайшлася. Старий татарин бачив і розумів, як переживає Павлусь за свою сестру, як чекає радісної звістки, як зрадів хлопець гарній новині. Крім того, за час перебування хлопця у Девлет-гірея, всі його встигли полюбити за веселу вдачу, за вправність, за те, що Павлусь не вважав за ганьбу вивчити татарську мову, навчитися правилам етикету у татар (Павлусь звертався до Девлет-гірея з повагою, низько кланяючись, як це було в той час прийнято у татарського народу).
цитата— Вельможний пане! — заговорив Павлусь, низько кланяючись. — Дозволь мені поїхати назустріч сестрі. Моє серце так стужилось за нею... Дозволь мен
— Дати йому доброго коня! Ти візьми другого, — каже до гінця, — проведи хлопця назустріч.
Зараз вивели осідлані коні. Павлусь скочив на коня, як птах і, вклонившись Девлет-ґірееві, поїхав. В ньому серце скакало з радости.
А старий татарин, дивлячись на нього, подумав собі: "Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві! Коли б його Аллах просвітив та до нашої правовірної віри привернув, придбав би собі іслам славного лицаря й оборонця".
Він був переконаним комуністом, але доклав багато зусиль для відродження української нації та її культури, для боротьби за незалежність України, керуючи такою організацією, як Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Арешт його товариша М. Ялового, який був першим президентом ВАПЛІТЕ, зруйнував віру письменника у правильність комуністичних ідей, яких він дотримувався і на які покладав свої надії. Як казав М. Хвильовий: "Арешт Ялового — це розстріл цілої Генерації". Трагедія письменника була в тому, що його надії і прагнення на той час стосовно України та її майбутнього так і не здійснилися. Все, до чого він прагнув, до чого прикладав сили, було даремними зусиллями.
Відповідь:
Моя думка і враження:
Девлет-гірей шукав де тільки можна інформацію про свого єдиного сина Мустафу. Павлусь сказав, що це відомо його сестрі Ганусі, яка потрапила у полон. Павлусь і Девлет-гірей разом чекали вістку про те, що Гануся знайшлася. Старий татарин бачив і розумів, як переживає Павлусь за свою сестру, як чекає радісної звістки, як зрадів хлопець гарній новині. Крім того, за час перебування хлопця у Девлет-гірея, всі його встигли полюбити за веселу вдачу, за вправність, за те, що Павлусь не вважав за ганьбу вивчити татарську мову, навчитися правилам етикету у татар (Павлусь звертався до Девлет-гірея з повагою, низько кланяючись, як це було в той час прийнято у татарського народу).
цитата— Вельможний пане! — заговорив Павлусь, низько кланяючись. — Дозволь мені поїхати назустріч сестрі. Моє серце так стужилось за нею... Дозволь мен
— Дати йому доброго коня! Ти візьми другого, — каже до гінця, — проведи хлопця назустріч.
Зараз вивели осідлані коні. Павлусь скочив на коня, як птах і, вклонившись Девлет-ґірееві, поїхав. В ньому серце скакало з радости.
А старий татарин, дивлячись на нього, подумав собі: "Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві! Коли б його Аллах просвітив та до нашої правовірної віри привернув, придбав би собі іслам славного лицаря й оборонця".
Пояснення:
Він був переконаним комуністом, але доклав багато зусиль для відродження української нації та її культури, для боротьби за незалежність України, керуючи такою організацією, як Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Арешт його товариша М. Ялового, який був першим президентом ВАПЛІТЕ, зруйнував віру письменника у правильність комуністичних ідей, яких він дотримувався і на які покладав свої надії. Як казав М. Хвильовий: "Арешт Ялового — це розстріл цілої Генерації". Трагедія письменника була в тому, що його надії і прагнення на той час стосовно України та її майбутнього так і не здійснилися. Все, до чого він прагнув, до чого прикладав сили, було даремними зусиллями.
Объяснение: