«Кохайтеся, чорнобривії та не з москалями…» так розпочинається одна з поем Т.Г. Шевченка. А умене одразу постає питання: чому в твоїй творчості, Тарасе, червоною ниткою проходить відверта зневага до «москальщини», «москалів», «ляхів» та «панів»? А чи не тебе, Тарасе, саме ті «москальські пани» викупили з кріпацтва? А чи не тебе вважали своїм другом «паничі»та підтримували тебе у скрутний час? А що зробив ти для своїх рідних та земляків після отриманої свободи, кого врятував? «У наймах, сестри, помрете!» констатовано в одному з твоїх творів. От так то – лише співчуття до рідних, жодного натяку на дію, на спроби до рідним людям.
З самого дитинства ми звикаємо до того,що в світі усе купується. Коли ви просили у батьків дати іграшку із полички магазина, будучи ще малям, не маю сумнівів,що ви чули те,що мама вам казала,що це не ваша,і що спершу її треба купити. Потім ми купуємо у шкільному буфеті собі їжу,далі взагалі нам дають гроші аби ми купили додому продукти. І так протягом усього життя: купуємо, їжу, одежу, освіту- УСЕ! Але тоді постає питання чи дійсно за все можна заплатити,чи дійсно усе в світі ми можемо обміняти на бумагу та монети? Вірна відповідь-НІ! В жодному разі ви не зможете заплатити за дружбу, щирість, вірність, любов. Це та богато чого іншого в світі ні за які гроші ви не купите.Тому цінуйте оточуючих вас людей, які по-справжньому люблять вас,які цінують кoжну мить з вами,і тоді ви станете найщасливішою людиною у світі!
