Насправді,Леся Українка свого роду неперевершена поєтеса! Усі її вірші є справжнім витвором мистецтва,але найбільше я люблю її вірш "Хотіла б я піснею стати.." . Саме він заполонив мою душу та наповним її радісними ємоціями та різнобарвними почуттями! У цьому вірші розповідається про її палке бажання зірватися й полетіти у казкові мандри,побачи світ..Цей вірш вона писала,коли була "прикована" до ліжка.Хвороба брала над нею міць,проте Леся була незламною та ні в якому разі не хотіла піддаватися жахливій хворобі. Цим самим поєтесса дає читачам яскравий приклад того,як потрібно боротося з життєвими перешкодами,не падати духом та завжди мріяти про найкраще! Неймовірно яскраве враження "Хотіла б я піснею стати" справляє на будь-якого віку читача,саме тому я раджу кожному його прочитати та добре замимслитися над справжніми життєвими цінностями!
Митько й Сергій весь час потрапляють у кумедні ситуації, іноді події наближаються до конфлікту, але хлопці ніколи не сваряться, бо ж вони справжні друзі, які мають важливу спільну справу. Тож викручуються зі складних ситуацій завжди разом, неодмінно допомагаючи один одному. Долаючи свій страх перед невідомою твариною, яка, може, з'їла навіть людину, залишивши тільки одну сандалю, юні дослідники вперто вартують коло озера. Безперечно, приятелі дуже розчаровані, коли з'ясовується, що ніякого Митькозавра немає, а це просто жарт Васька. Та Митько й Сергій все одно не шкодують, бо вони розуміють, що час не минув марно. Майбутні шестикласники знають уже стільки, що навіть не снилося Васькові, який гадав, що пошив їх у дурні. Хлопці переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврах, вони чудово провели час і сповнені сил для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі, великі однодумці.
