Це дуже важливе запитання, яке потребує відвертої відповіді. Бути справжнім другом — досить відповідальна справа. Приятелів і знайомих у мене багато, а справжня подруга — одна. Ми знайомі з раннього дитинства й ще тоді заприсяглися одна одній у вічній дружбі і вирішили ніколи не розлучатися. У наших стосунках не було грубості, недоброзичливості, ми добре ставилися одна до одної і ніколи не вживали принизливих і кумедних прізвиськ. Нам подобалося разом проводити свій вільний час, мріяти. У нас ніколи не було конфліктів, сварки ж були незначними.
Коли ми подорослішали, то з’явилися нові інтереси. Нас і зараз об’єднують спільні погляди й смаки: ми цікавимося мистецтвом, любимо однакові фільми, читаємо однакові книжки, слухаємо одну й ту саму музику. Ми добре навчаємося в школі, тому що впевнені, що знання допомагають людині самовдосконалюватися й обов’язково стануть у пригоді в майбутньому.
Я дуже ціную нашу дружбу й уважно ставлюся до своєї подруги. До того ж умію зберігати таємниці, які вона мені довіряє. Я завжди приходжу їй на до по-справжньому радію успіхам своєї товаришки.
Мати справжню подругу — це щастя. Ти впевнений, що вона тебе ніколи не зрадить і завжди буде поруч з тобою в радості і в горі.
Климко накопав п'ятдесят сім картоплин — великих, менших і зовсім дрібних. Дванадцять, найдрібніших, він спік. їв помаленьку, вмочуючи в коробочку з сіллю: помаленьку — щоб довше, та й живіт не заболить.
Вона здригнулася і випустила з рук трояндову сукню. Климко з Зульфатом спритно підхопили її, легесеньку, як пух, і так стояли з нею, ніяково й щасливо всміхаючись.
Це була найбільша радість Климкова — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, — гарячої та запашної.
Це дуже важливе запитання, яке потребує відвертої відповіді. Бути справжнім другом — досить відповідальна справа. Приятелів і знайомих у мене багато, а справжня подруга — одна. Ми знайомі з раннього дитинства й ще тоді заприсяглися одна одній у вічній дружбі і вирішили ніколи не розлучатися. У наших стосунках не було грубості, недоброзичливості, ми добре ставилися одна до одної і ніколи не вживали принизливих і кумедних прізвиськ. Нам подобалося разом проводити свій вільний час, мріяти. У нас ніколи не було конфліктів, сварки ж були незначними.
Коли ми подорослішали, то з’явилися нові інтереси. Нас і зараз об’єднують спільні погляди й смаки: ми цікавимося мистецтвом, любимо однакові фільми, читаємо однакові книжки, слухаємо одну й ту саму музику. Ми добре навчаємося в школі, тому що впевнені, що знання допомагають людині самовдосконалюватися й обов’язково стануть у пригоді в майбутньому.
Я дуже ціную нашу дружбу й уважно ставлюся до своєї подруги. До того ж умію зберігати таємниці, які вона мені довіряє. Я завжди приходжу їй на до по-справжньому радію успіхам своєї товаришки.
Мати справжню подругу — це щастя. Ти впевнений, що вона тебе ніколи не зрадить і завжди буде поруч з тобою в радості і в горі.
Климко накопав п'ятдесят сім картоплин — великих, менших і зовсім дрібних. Дванадцять, найдрібніших, він спік. їв помаленьку, вмочуючи в коробочку з сіллю: помаленьку — щоб довше, та й живіт не заболить.
Вона здригнулася і випустила з рук трояндову сукню. Климко з Зульфатом спритно підхопили її, легесеньку, як пух, і так стояли з нею, ніяково й щасливо всміхаючись.
Це була найбільша радість Климкова — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, — гарячої та запашної.