Я вважаю, що людина – коваль своєї долі та щастя. І тому не варто нікого звинувачувати в своїх негараздах. Погоджуюся з думкою, що все в наших руках: як влаштуємо собі життя, так і проживемо його.
По-перше, кожен про щось мріє, планує майбутнє, прагне досягти успіху.
Тому мені здається, що саме це найбільший і найважливіший аргумент. Ми удосконалюємо себе, розвиваємо якісь навички, працюємо над важливими справами, тим самим будуємо своє майбутнє. І я думаю, що той, хто прагне успішного життя, не замислюється над долею, випадками, людина працює і як нагороду отримує гарні результати.
По-друге, навіть у несприятливих умовах доля людини залежить лише від її вчинків.
Це ілюструє роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Два герої: Нечипір Варениченко та Грицько зазнали сирітства та злиднів, росли в жахливих умовах. Нечипір – бунтівник, розбійник, озлоблений на весь світ, пішов хибним шляхом, що привів його до злочину. У цей час Грицько сумлінно і наполегливо працював, став заможним господарем.
Отже, не треба звинувачувати у своїх негараздах долю чи оточення. Тільки від вчинків та характеру кожного залежить його власне життя. Недарма Тарас Григорович писав:
У всякого своя доля.
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує...
Щаслива людина будує своє життя сама, керуючись життєвими цінностями та переконаннями. Навіть у найскрутніших ситуаціях треба шукати вихід, але при цьому залишатися гідною людиною.
Часто ми можемо почути від дорослих, в телепрограмах, прочитати десь в книзі чи іншому інформаційному джерелі, що всім потрібно творити добро. Але багато хто розчарувався в необхідності творити добро, адже з екранів телевізора, з реальних життєвих ситуацій ми можемо побачити, що воно, на жаль, не завжди повертається до тебе тим самим. Так чому ж все-таки треба робити добрі справи? В першу чергу – для себе. Хіба вам не буде приємно, коли людина, якій ви до скаже вам елементарне “дякую”? Творити добро – це моральна потреба будь-якої людини. Адже від чиєїсь посмішки, подяки одразу краще стане на душіАле це не найголовніше, не потрібно корисливо робити добро, робіть це не заради подяки, а просто для того, щоб щиро до людині, і вам самим від цього стане краще.
Робити добро – це просто. Не потрібно боятись подати комусь руку до Для цього не потрібно здійснювати героїчні вчинки, воно проявляється в буденних речах – до бабусі перейти дорогу чи віднести важку сумку, дати їжі бездомній тварині та багато інших повсякденних речах. І той, хто навчиться робити добро просто по волі своєї душі, не чекаючи щось натомість, стане дійсно щасливою, благородною людиною.
Объяснение:
Я вважаю, що людина – коваль своєї долі та щастя. І тому не варто нікого звинувачувати в своїх негараздах. Погоджуюся з думкою, що все в наших руках: як влаштуємо собі життя, так і проживемо його.
По-перше, кожен про щось мріє, планує майбутнє, прагне досягти успіху.
Тому мені здається, що саме це найбільший і найважливіший аргумент. Ми удосконалюємо себе, розвиваємо якісь навички, працюємо над важливими справами, тим самим будуємо своє майбутнє. І я думаю, що той, хто прагне успішного життя, не замислюється над долею, випадками, людина працює і як нагороду отримує гарні результати.
По-друге, навіть у несприятливих умовах доля людини залежить лише від її вчинків.
Це ілюструє роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Два герої: Нечипір Варениченко та Грицько зазнали сирітства та злиднів, росли в жахливих умовах. Нечипір – бунтівник, розбійник, озлоблений на весь світ, пішов хибним шляхом, що привів його до злочину. У цей час Грицько сумлінно і наполегливо працював, став заможним господарем.
Отже, не треба звинувачувати у своїх негараздах долю чи оточення. Тільки від вчинків та характеру кожного залежить його власне життя. Недарма Тарас Григорович писав:
У всякого своя доля.
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує...
Щаслива людина будує своє життя сама, керуючись життєвими цінностями та переконаннями. Навіть у найскрутніших ситуаціях треба шукати вихід, але при цьому залишатися гідною людиною.
Часто ми можемо почути від дорослих, в телепрограмах, прочитати десь в книзі чи іншому інформаційному джерелі, що всім потрібно творити добро. Але багато хто розчарувався в необхідності творити добро, адже з екранів телевізора, з реальних життєвих ситуацій ми можемо побачити, що воно, на жаль, не завжди повертається до тебе тим самим. Так чому ж все-таки треба робити добрі справи? В першу чергу – для себе. Хіба вам не буде приємно, коли людина, якій ви до скаже вам елементарне “дякую”? Творити добро – це моральна потреба будь-якої людини. Адже від чиєїсь посмішки, подяки одразу краще стане на душіАле це не найголовніше, не потрібно корисливо робити добро, робіть це не заради подяки, а просто для того, щоб щиро до людині, і вам самим від цього стане краще.
Робити добро – це просто. Не потрібно боятись подати комусь руку до Для цього не потрібно здійснювати героїчні вчинки, воно проявляється в буденних речах – до бабусі перейти дорогу чи віднести важку сумку, дати їжі бездомній тварині та багато інших повсякденних речах. І той, хто навчиться робити добро просто по волі своєї душі, не чекаючи щось натомість, стане дійсно щасливою, благородною людиною.
Подробнее - на -