Образ Карпа "Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались. "В його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми " Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті. Лаврін Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно і ласкаво. Темні брові, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все дихало молодою парубочою красою.Він був схожий з виду на матір"
Тема: розповідь про Устима Кармалюка, який захищає інтереси простих людей. Ідея: возвеличення месників, як борців за справедливість. Жанр: історична пісня. Епітети: славних хлопців, хлопці хороші, світ великий і розкішний. Метафори: прийшла туга до серденька, сонце сходить. Повтори: світ великий, дзвони дзвонять, при дорозі подорожнього. Порівняння: "А мене Кармалюка, як звірюку гонять". Риторичні запитання: "Зібрав собі славних хлопців, - що й кому до того?", "Прийшла туга до серденька, як у світі жити?"
"Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались.
"В його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми "
Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.
Лаврін
Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно і ласкаво. Темні брові, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все дихало молодою парубочою красою.Він був схожий з виду на матір"
Ідея: возвеличення месників, як борців за справедливість.
Жанр: історична пісня.
Епітети: славних хлопців, хлопці хороші, світ великий і розкішний.
Метафори: прийшла туга до серденька, сонце сходить.
Повтори: світ великий, дзвони дзвонять, при дорозі подорожнього.
Порівняння: "А мене Кармалюка, як звірюку гонять".
Риторичні запитання: "Зібрав собі славних хлопців, - що й кому до того?", "Прийшла туга до серденька, як у світі жити?"