Відомий драматичний етюд «По дорозі в казку» видатного українського письменника О. Олеся став одним із найкращих взірців символізму в українській драматичній літературі. Проблемні і тематичні площини цього твору автор вирішив максимально доступною абстрактністю. Усі герої драми називаються загальними іменами – Перший з натовпу, Дівчина, Хлопчик та інші, вони зовсім не мають власних імен. Увесь цей твір наскрізь пронизаний символізмом, а найяскравішим символом можна вважати Казку, яку О. Олесь зображує у вигляді омріяної казкової країни. А світле майбутнє, добро, благо і червоні маки є дороговказами до казкової країни. І навіть сам шлях до цієї країни – це для людей дорога очищення.Слід сказати, що головна тема твору не нова як для української, так і для зарубіжної літератури. Це розбіжність між дійсністю і ідеалами, між реальністю і мріями, відношення між натовпом і індивідуальністю, суспільством і особистістю, взаємовідносини між людьми. Подібна тема була головною для таких відомих творів, як «Мойсей» І. Франка и «Легенда про Данко» М. Горького. Та у драмі «По дорозі в Казку» О. Олесь вирішує по-іншому проблеми взаємодії натовпу і героя драми.За сюжетом твору людям довго доводитися блукати по незнайомому, темному і ворожому лісу, а єдине прагнення героя – вивести їх з цієї жахливої темряви. Неважко здогадатися, що темний ліс – це місце, де постійно перебуває натовп. Цей натовп засліплений в деякій мірі острахом перед змінами, прагматизмом і лінощами. Натовп відповідає герою драми: «Ти сам йди, а ми і тут свій вік як-небудь доживемо». У цьому і криється негативна сутність психології натовпу, який собі на меті не ставить нічого, окрім спокійного звичайного існування, який думає не про своє майбутнє і своїх нащадків, а лише про свій вік. І хоча герой драми спочатку щиро вірить у казку, прагне привести туди народ і прийти туди сам, але поступово зневірюється у своїх прагненнях. Адже виходить так, що тільки йому «ніде й крил розправить» і тісно в хаті.В драматичному творі «По дорозі в казку» О. Олеся добре відчувається вплив філософії матеріального і духовного світів. Незважаючи на те, що у всі часи для людей духовний світ був вищим і ціннішим, але все ж таки перемагає матеріальний. Мабуть, це і є причиною песимістичного, майже трагічного фіналу драми, адже до Казки так ніхто і не потрапив. Та й саме питання про те, вдасться кому-небудь з натовпу, що врешті-решт повернувся до темного лісу, колись побачити казковий щасливий світ, чи ні, письменник так і залишає відкритим.Щодо мене, то я щиро вірю в те, що Казка існує, і для того, щоб опинитися у щасливому житті, треба мати лише бажання. А щоб бути справжньою особистістю зі своїми прагненнями і бажаннями, щоб ніколи не зливатися з натовпом, треба мати відкриту до інших, щиру і добру душу.
