І ось човни зіштовхнулися.Котигорошко вдаряє одного турка веслом,Остап бореться з іншим,Соломія стріляє в третього.Раптом над османами промайнув якийсь постріл.Всі озирнулися й побачили великий незвичайний човен в далині.Ні,то чайка!Справжня козацька чайка!Вона наближається, і вже видно її корму й десяток запорожців на ній.Турки, побачивши небезпеку, вирішили тікати і виштовхнули Мандрику з човна.Соломія кидається в воду й намагається врятувати Остапа.Проте вони тонуть обоє.Іван ,поранений, теж падає за човен.Запорожці витягують всіх трьох.На чайці Мандрика бачить свого дідуся.То не тінь,то не марення,то справді він!Біля нього видніється ще одна постать--старий Овсій!
Соломія,Остап та Котигорошко вирушають на Січ.Разом з ними там і Савка.
Перед нами картина І.С. Їжакевича "Тарас-пастух". Видатний митець присвятив багато творів зображенню визначних постатей української культури. Але найбільша кількість із них — про Т.Г. Шевченка.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.
І ось човни зіштовхнулися.Котигорошко вдаряє одного турка веслом,Остап бореться з іншим,Соломія стріляє в третього.Раптом над османами промайнув якийсь постріл.Всі озирнулися й побачили великий незвичайний човен в далині.Ні,то чайка!Справжня козацька чайка!Вона наближається, і вже видно її корму й десяток запорожців на ній.Турки, побачивши небезпеку, вирішили тікати і виштовхнули Мандрику з човна.Соломія кидається в воду й намагається врятувати Остапа.Проте вони тонуть обоє.Іван ,поранений, теж падає за човен.Запорожці витягують всіх трьох.На чайці Мандрика бачить свого дідуся.То не тінь,то не марення,то справді він!Біля нього видніється ще одна постать--старий Овсій!
Соломія,Остап та Котигорошко вирушають на Січ.Разом з ними там і Савка.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.