Пояснення:Як і Тарасу Шевченкові, Івану Котляревському відведено особливе місце в розвитку української літератури. Адже саме ці митці стояли біля її першоджерел. Та якщо в поетичних творах Великого Кобзаря відкрилася душа українського народу, то твори І. Котляревського стали справжньою енциклопедією українознавства, особливо його неперевершена поема «Енеїда».
На перший погляд, таке різнобічне і детальне змалювання життя та побуту українців, яке зустрічається в поемі, здається навіть надмірним. Але з кожним подальшим рядком виникає все більший інтерес до цих деталей. З задоволенням читаєш розповіді автора про те, як зустрічають і пригощають Енея в Латина, Ацеста, Турна і Дідони, як одягається Ганна і Дідона, яка музика супроводжує веселі та пишні обіди, в які вони грають ігри. Читаючи усе це, неможливо не здивуватися, наскільки багато знав І. Котляревський про життя свого рідного українського народу.
Кажуть, що в «Енеїді» І. Котляревського згадується більше страв української кухні, ніж у спеціальних працях того часу. На карфагенських, латинських, троянських столах автор виставляв українські страви, горілку, наливку, сирівець і слив’янку. На святах грала бандура, витинала дудка і сопілка. У веселих танцях кружляли не латинські і карфагенські дівчата, а привабливі українки у свитках, чоботах і дрібушках. Неможливо знайти такої деталі українського танцю чи одягу, яку б не згадав у своїй поемі І. Котляревський.
Про бої козаків на морі і суші, про мирні радощі і війну, про рай і пекло, про життя і смерть, про все це можна дізнатися з поеми «Енеїда». Описи життя українського народу настільки правдиві, що навіть забувається, що герої твору — представники зовсім інших народів. Все в поемі українське, навіть голосіння матері над тілом свого сина Евріала:
«О, сину! Світ моїх очей!
Чи я ж тебе на то родила,
Щоб згинув ти від злих людей?
Тепер до кого прихилюся,
Хто злую долю облегчить?»
Немає ніякого сумніву, що це плач української матері, немає ніякого сумніву, що «Енеїда» І. Котляревського — це енциклопедія не тільки українського побуту, а й українського духу. Адже в образах поеми втілені найсуттєвіші, найголовніші риси українського національного характеру. Крім того, це енциклопедія соціальних та суспільних відносин тієї епохи. У творі є й міщани та мужики, воєнні та штатські, пани, що продавали селян, і судді, які судили не за правдою, а за вигодою. Зустрічаються в «Енеїді» і згадки про тогочасну освіту, про виховання дітей, про їхнє ставлення до батьків, про стосунки між чоловіком та дружиною. А всі вчинки героїв поеми автор оцінював виключно з позицій народної моралі.
Образи легенд і казок, популярних у XVIII столітті, теж повноправні образи цієї дивовижної поеми. І. Котляревський у своєму творі надає й тогочасну географію України, згадуючи багато українських міст. Нелегко повірити, що одна людина мала такі глибокі знання. Але І. Котляревському вдалося охопити Олімп небесний та віки земні, простори та часи, життя та культуру, сьог
Відповідь:вибирай
Пояснення:Як і Тарасу Шевченкові, Івану Котляревському відведено особливе місце в розвитку української літератури. Адже саме ці митці стояли біля її першоджерел. Та якщо в поетичних творах Великого Кобзаря відкрилася душа українського народу, то твори І. Котляревського стали справжньою енциклопедією українознавства, особливо його неперевершена поема «Енеїда».
На перший погляд, таке різнобічне і детальне змалювання життя та побуту українців, яке зустрічається в поемі, здається навіть надмірним. Але з кожним подальшим рядком виникає все більший інтерес до цих деталей. З задоволенням читаєш розповіді автора про те, як зустрічають і пригощають Енея в Латина, Ацеста, Турна і Дідони, як одягається Ганна і Дідона, яка музика супроводжує веселі та пишні обіди, в які вони грають ігри. Читаючи усе це, неможливо не здивуватися, наскільки багато знав І. Котляревський про життя свого рідного українського народу.
Кажуть, що в «Енеїді» І. Котляревського згадується більше страв української кухні, ніж у спеціальних працях того часу. На карфагенських, латинських, троянських столах автор виставляв українські страви, горілку, наливку, сирівець і слив’янку. На святах грала бандура, витинала дудка і сопілка. У веселих танцях кружляли не латинські і карфагенські дівчата, а привабливі українки у свитках, чоботах і дрібушках. Неможливо знайти такої деталі українського танцю чи одягу, яку б не згадав у своїй поемі І. Котляревський.
Про бої козаків на морі і суші, про мирні радощі і війну, про рай і пекло, про життя і смерть, про все це можна дізнатися з поеми «Енеїда». Описи життя українського народу настільки правдиві, що навіть забувається, що герої твору — представники зовсім інших народів. Все в поемі українське, навіть голосіння матері над тілом свого сина Евріала:
«О, сину! Світ моїх очей!
Чи я ж тебе на то родила,
Щоб згинув ти від злих людей?
Тепер до кого прихилюся,
Хто злую долю облегчить?»
Немає ніякого сумніву, що це плач української матері, немає ніякого сумніву, що «Енеїда» І. Котляревського — це енциклопедія не тільки українського побуту, а й українського духу. Адже в образах поеми втілені найсуттєвіші, найголовніші риси українського національного характеру. Крім того, це енциклопедія соціальних та суспільних відносин тієї епохи. У творі є й міщани та мужики, воєнні та штатські, пани, що продавали селян, і судді, які судили не за правдою, а за вигодою. Зустрічаються в «Енеїді» і згадки про тогочасну освіту, про виховання дітей, про їхнє ставлення до батьків, про стосунки між чоловіком та дружиною. А всі вчинки героїв поеми автор оцінював виключно з позицій народної моралі.
Образи легенд і казок, популярних у XVIII столітті, теж повноправні образи цієї дивовижної поеми. І. Котляревський у своєму творі надає й тогочасну географію України, згадуючи багато українських міст. Нелегко повірити, що одна людина мала такі глибокі знання. Але І. Котляревському вдалося охопити Олімп небесний та віки земні, простори та часи, життя та культуру, сьог