Твір-есе на тему "Моє розуміння цитати Мартина Борулі: " Ти, синку, не дружи з нерівнею, краще з вищим, ніж з нижчим. Яка тобі компанія Микола? Мужик - одно слово, а ти на такій лінії, трешся між людьми інчого коліна... глянь на себе й глянь на Миколу. То таки мужик репаний , а ти канцелярист". Объём 1.5-2 страницы
Провідною темою в творчості геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка було зображення страдницької жіночої долі. Пригадаймо поеми «Катерина», «Сова», «Наймичка». Ці твори стали даниною великій материнській любові, що не знає меж.
У поемі «Наймичка» Т. Г. Шевченко показав воістину святу любов жінки-страдниці до свого позашлюбного сина.
З особливою задушевністю розкриває поет багатий і прекрасний внутрішній світ матері-селянки. Головна героїня Ганна хотіла бачити свого сина щасливим, хотіла пізнати радість материнства. Але матеріального достатку, підґрунтя для цього не мала. Вона підкинула хлопчика бездітним людям, а сама пішла до них наймичкою.
Страждання молодої матері, яка до самої смерті не наважується зізнатися синові про те, що є його ненькою, становлять основу поеми.
Що ж привело матір до пекельних мук? Над цим питанням примушує замислитися читачів автор. Чому мати та син змушені були довгі роки перебувати під тягарем страшної таємниці?
- Прости мене. Я каралась
Весь вік в чужій хаті…
Прости мене, мій синочку!
Я… я твоя мати -
Та й замовкла…
Зомлів Марко.
И земля задрижала.
Прокинувся… до матері -
А мати вже спала.
Не можна без хвилювання читати останні рядки поеми. Оскільки самою природою жінці призначено бути дружиною, матір’ю, продовжувачкою роду людського. Але доля була зрадливою до Ганни. Скільки вона зазнала на своєму шляху! Злі пересуди, непередбачені обставини, злидні — все це невідступно йшло за молодою дівчиною і спонукало шукати вихід зі складної життєвої ситуації. Необхідно віддати належне мужності, неабиякій силі волі молодої жінки. Вона не покінчила життя самогубством, як це зробила Катерина, героїня однойменної поеми. Ні, Ганна шукала такий шлях, щоб забезпечити майбутнє своєму синові і завжди бути поруч, бо тільки материнське серце може радіти й сумувати, жити у духовному єднанні з дитиною. Найголовніше, що вона не залишила сина. Віддавала тепло душі не тільки йому, а й людям, які турбувались про Марка.
Т. Г. Шевченко в образі Ганни звеличив матір, що готова до самопожертви, повна особистого самовідречення, сягає вершин великої життєвої мудрості. Драматизм долі наймички вражає. П. Куліш, прочитавши поему, зазначив, що «не знає нічого досконалішого ні в одній європейській літературі».
Твір захоплює своєю щирістю, задушевністю, добротою. А з іншого боку, вражає соціальною несправедливістю. Читач не знає передісторії описаних подій, що спричинила до страждань головної героїні. Але це й не так важливо, бо автор мав на меті показати типове явище того часу — страдницьку долю жінки з народу.
на кам’яному острові пилип привів їх до кам’яного острова, де їх зустрів василь байлемів. на острові також були хлопці з воронівки, що нещодавно пішли козакувати та рудий мацик. після вечері та розпитів у хлопців що і як там дома вони заснули. вночі грицик встав і побачив, що собака пливе на острів і гукнув її до себе, та коли вона підійшла то був здоровезний вовк. гриць зойкнув. це був тишкевич! на крик прибігли козаки і у вовкові впізнали барвінка, який урятував мацика і був вовком швайки. далі почали розмірковувати хто ж це обкрадає козаків. санько сказав, що в одному з них впізнав тишкевича. далі швайка сказав, що є погана новина на землі воронівки напали татари. санько каже швайці, що напевно щось сталося з демко та тарасівкою. самі на острові козаки вирішили зібрати інших козаків, щоб відбити полонених у татар та розїхалися. швайка залишив барвінка на хлопцям. хлопці перевірили острів та ближче до вечора помітили два човна з трьома людьми. один з них був тишкевич. тишкевич троє висадились на острові, огледіли його і нікого не знайшли (хлопці з барвінком сховались). тишкевич наказав двом іншим плисти нижче та огледіти там острів, а сам залишився. хлопці тим часом взяли тишкевича у полон та зв’язали йому руки. коли ж повернулися ті двоє, сказали їм, що на острові є козаки і передали одного злодія швайці. ті не довго думаючи дременули з тих місць. переказ «джури козака швайки» написав гнатюк о. допит повернулися козаки, вони відбили десяток бранців, але мацик і швайко пішли проводити бранців. тож василь разом з іншими почали допит тишкевича, той сказав, що його звати семен і просив його відпустити. вирішили дочекатися мацика і швайку, щоб вони вирішували хто ж він є. та після вечері його вже не було, він стрибнув на коня і втік. гонитва всі схопились на коней та не знали куди скакати. тут прискакали мацик і швайка. швайка наказав всім тепер забиратися на зміїний острів, а сам продовжив гонитву за тишкевичем. за ним поскакали тільки санько і грицик. швайко дізнався, що тишкевич вже давно слугував як пану так і татарам і постійно здавав козаків. хоч вітрик і був найшвидший, але тишкевич встиг доскочити до стану татар. санькова врожба швайка, щоб відволікти татар пускає вітрика і коней хлопців, самі ж ховаються. татари переслідують коней, а іслам-бек з тишкевичем розмірковують як далі діяти. тишкевичу сотню людей, щоб той розбив козаків на камяному острові.