Мотря – одна з невісток Кайдашів, яка вийшла заміж за їх старшого сина. Незважаючи на своє походження, ця жінка дуже гордовита. Це пояснюється тим, що тривалий час вона працювала на панів, через що «набралась трохи панства» від них. Вона не сприймає тих, хто бідніший за неї, ставиться до них із зневагою та презирством, досить часто вихваляється. «Має серце з перцем», дуже часто вступає у конфлікти та не може вийти з таких ситуацій достойно, не лаючись. Мелашка – друга з невісток Кайдашів, яка вийшла заміж за Лавріна. Ця дівчина виступає антиподом старшій невістці. Особливо вона відчуває свого любого чоловіка: «Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли одразу так залило мою душу сльозами». Ці два образи досить контрастні. Дружина молодшого сина дуже чуйна, тихенька і не лайлива. Вона виходить із бідної родини, яка не має статків та великого багатства. Але вона приваблює своїм спокійним характером та викликає повагу своїм небажанням брати участь у родинних побоїщах. Проте життя у цій родині стає для дівчини нестерпним. І вона згодом стає такою ж учасницею сварок, як і інші члени сім’ї.
Уміння говорити, володіти культурою мовлення, спілкуватися є одним з найголовніших показників загальної культури людини. Мова не тільки засіб спілкування, а й природній резервуар інформації про навколишній світ, про народ. Чим міцніші зв’язки людини з культурою свого народу, тим більшого можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і культурних благ.
Давньогрецький філософ Сократ писав: “Заговори, щоб я тебе побачив”, а українська народна мудрість навчала: “Птаха пізнають по пір’ю, а людину по мові”. Людину, яка вміє гарно говорити, вусі часи шанували, нею захоплювалися, прагнули бути в її товаристві. Адже культурне мовлення не тільки основа духовного життя нації, а також її честь і гідність.Відомо, культура мовної поведінки – своєрідне дзеркало людини, її зовнішнє, а відтак і внутрішнє інтелектуальне обличчя.
На мою думку, щоб спілкуватися з іншими людьми, мало знати мову, треба ще усвідомлювати, як і про що говорити. У спілкуванні з людьми важливим є вміння поставити себе на місце іншого. Якщо ми зможемо це зробити, нам не важко буде подивитися на речі свого співрозмовника. Мені здається, що саме в такому вмінні і полягає таємниця успіху у спілкуванні з людьми. А ще треба вміти слухати свого співрозмовника. Що уважніше ми будемо слухати, то приємніше людям буде з нами розмовляти. Отже, ми повинні навчитися слухати та доречно відповідати, бо це одна з якостей, притаманних хорошому співрозмовнику.
Я вважаю, що людина, яка прагне чогось досягти у своєму житті, передусім має опанувати культуру власного народу і, насамперед – його мову. Гадаю, що все суспільство має дбати про те, щоб кожен користувався мовою не тільки як даним від природи даром, а свідомо, як знаряддям найактивнішого розкриття своєї особистості.
Культура мовлення кожної людини – це найяскравіший показник стану моральності, духовності всього людського.
Мелашка – друга з невісток Кайдашів, яка вийшла заміж за Лавріна. Ця дівчина виступає антиподом старшій невістці. Особливо вона відчуває свого любого чоловіка: «Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли одразу так залило мою душу сльозами». Ці два образи досить контрастні. Дружина молодшого сина дуже чуйна, тихенька і не лайлива. Вона виходить із бідної родини, яка не має статків та великого багатства. Але вона приваблює своїм спокійним характером та викликає повагу своїм небажанням брати участь у родинних побоїщах. Проте життя у цій родині стає для дівчини нестерпним. І вона згодом стає такою ж учасницею сварок, як і інші члени сім’ї.
Давньогрецький філософ Сократ писав: “Заговори, щоб я тебе побачив”, а українська народна мудрість навчала: “Птаха пізнають по пір’ю, а людину по мові”. Людину, яка вміє гарно говорити, вусі часи шанували, нею захоплювалися, прагнули бути в її товаристві. Адже культурне мовлення не тільки основа духовного життя нації, а також її честь і гідність.Відомо, культура мовної поведінки – своєрідне дзеркало людини, її зовнішнє, а відтак і внутрішнє інтелектуальне обличчя.
На мою думку, щоб спілкуватися з іншими людьми, мало знати мову, треба ще усвідомлювати, як і про що говорити. У спілкуванні з людьми важливим є вміння поставити себе на місце іншого. Якщо ми зможемо це зробити, нам не важко буде подивитися на речі свого співрозмовника. Мені здається, що саме в такому вмінні і полягає таємниця успіху у спілкуванні з людьми. А ще треба вміти слухати свого співрозмовника. Що уважніше ми будемо слухати, то приємніше людям буде з нами розмовляти. Отже, ми повинні навчитися слухати та доречно відповідати, бо це одна з якостей, притаманних хорошому співрозмовнику.
Я вважаю, що людина, яка прагне чогось досягти у своєму житті, передусім має опанувати культуру власного народу і, насамперед – його мову. Гадаю, що все суспільство має дбати про те, щоб кожен користувався мовою не тільки як даним від природи даром, а свідомо, як знаряддям найактивнішого розкриття своєї особистості.
Культура мовлення кожної людини – це найяскравіший показник стану моральності, духовності всього людського.