Дорогі Пилипе, Санько та Грицик! Прочитавши твір В. Рутківського "Джури козака Шайки", з усіх героів ви мені найбільше сподобалися. Всі ви дуже сміливі, відважні. Ваші пригоди надихають до нових звершень.
Грицик та Санько, ви молодці, обдурили пана Кобилянського, узяли в полон Тишкевича, з вас обов'язково виростуть гарні джури або навіть такі ж невловимі козаки, як Швайка. Ви друзі- відчайдухи, готові в будь-яку хвилину прийти на до один одному та оточуючим передати Демку Дурній Силі, щоб повчився у вас, та ніколи більше не зв'язувався з такими бридкими людьми, як Тишкевич та пан Кобильський.
Шановний Швайко, ти й справді дуже гарний козак! Ніколи не здашся в полон татарам та панам. Ти завжди знаходиш вихід з будь якої ситуації. Який же ти молодець, виростив таких гарних джур. Шкода що в сучасному світі немає таких відчайдухів. В вас й справді є чому повчитися.
Звичаї, традиції українського народу. Повість «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха про власне дитинство. Це спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, пам’ять про рідних і односельців, про події, які пройшли колись перед очима. Звичаї та традиції українського народу письменник зображує так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів.
Мені дуже сподобалася повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. Культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. Відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. Тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. Всі ці закони життя вироблені упродовж багатьох сторіч.
Змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. Це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. Вони складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.
Українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без паски і писанки. А обряд Святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.
Дорогі Пилипе, Санько та Грицик! Прочитавши твір В. Рутківського "Джури козака Шайки", з усіх героів ви мені найбільше сподобалися. Всі ви дуже сміливі, відважні. Ваші пригоди надихають до нових звершень.
Грицик та Санько, ви молодці, обдурили пана Кобилянського, узяли в полон Тишкевича, з вас обов'язково виростуть гарні джури або навіть такі ж невловимі козаки, як Швайка. Ви друзі- відчайдухи, готові в будь-яку хвилину прийти на до один одному та оточуючим передати Демку Дурній Силі, щоб повчився у вас, та ніколи більше не зв'язувався з такими бридкими людьми, як Тишкевич та пан Кобильський.
Шановний Швайко, ти й справді дуже гарний козак! Ніколи не здашся в полон татарам та панам. Ти завжди знаходиш вихід з будь якої ситуації. Який же ти молодець, виростив таких гарних джур. Шкода що в сучасному світі немає таких відчайдухів. В вас й справді є чому повчитися.
Дякую що ви є.
Звичаї, традиції українського народу. Повість «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха про власне дитинство. Це спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, пам’ять про рідних і односельців, про події, які пройшли колись перед очима. Звичаї та традиції українського народу письменник зображує так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів.
Мені дуже сподобалася повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. Культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. Відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. Тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. Всі ці закони життя вироблені упродовж багатьох сторіч.
Змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. Це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. Вони складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.
Українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без паски і писанки. А обряд Святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.