Фрідріх уособлює найкращі людські риси. Зовні ця людина, можливо, навіть не викликає симпатії: "Був худий, гнилозубий і брудний". Проте цей персонаж має глибокий внутрішній світ. Займається Фрідріх ремеслом: "Робив тільки прикраси зі шматочків цегли". Навіть у скрутну хвилину наш персонаж не втрачає чуйності. Попри важку хворобу, він пестить та розважає дітей, сумує за власними дітками. Мабуть, його тішила надія, що вони все ж таки колись будуть разом. Серце Фрідріха сповнене віри, любові та добра. І у полоні, у часи хвороби, він вміє знаходити красу та не забуває про мистецтво. На жаль, хвороба та туга роблять своє - Фрідріх вирішує піти з життя
Фрідріх уособлює найкращі людські риси. Зовні ця людина, можливо, навіть не викликає симпатії: "Був худий, гнилозубий і брудний". Проте цей персонаж має глибокий внутрішній світ. Займається Фрідріх ремеслом: "Робив тільки прикраси зі шматочків цегли". Навіть у скрутну хвилину наш персонаж не втрачає чуйності. Попри важку хворобу, він пестить та розважає дітей, сумує за власними дітками. Мабуть, його тішила надія, що вони все ж таки колись будуть разом. Серце Фрідріха сповнене віри, любові та добра. І у полоні, у часи хвороби, він вміє знаходити красу та не забуває про мистецтво. На жаль, хвороба та туга роблять своє - Фрідріх вирішує піти з життя.
Фрідріх уособлює найкращі людські риси. Зовні ця людина, можливо, навіть не викликає симпатії: "Був худий, гнилозубий і брудний". Проте цей персонаж має глибокий внутрішній світ. Займається Фрідріх ремеслом: "Робив тільки прикраси зі шматочків цегли". Навіть у скрутну хвилину наш персонаж не втрачає чуйності. Попри важку хворобу, він пестить та розважає дітей, сумує за власними дітками. Мабуть, його тішила надія, що вони все ж таки колись будуть разом. Серце Фрідріха сповнене віри, любові та добра. І у полоні, у часи хвороби, він вміє знаходити красу та не забуває про мистецтво. На жаль, хвороба та туга роблять своє - Фрідріх вирішує піти з життя
Объяснение:
Фрідріх уособлює найкращі людські риси. Зовні ця людина, можливо, навіть не викликає симпатії: "Був худий, гнилозубий і брудний". Проте цей персонаж має глибокий внутрішній світ. Займається Фрідріх ремеслом: "Робив тільки прикраси зі шматочків цегли". Навіть у скрутну хвилину наш персонаж не втрачає чуйності. Попри важку хворобу, він пестить та розважає дітей, сумує за власними дітками. Мабуть, його тішила надія, що вони все ж таки колись будуть разом. Серце Фрідріха сповнене віри, любові та добра. І у полоні, у часи хвороби, він вміє знаходити красу та не забуває про мистецтво. На жаль, хвороба та туга роблять своє - Фрідріх вирішує піти з життя.