Тот кто решит задание в течение 5-ти минут, 5. Прочитайте фрагмент промови.
Християнська культура - це не тільки церковна тематика у творах літератури, мистецтва, а й культура християнської поведінки, у якій нема місця ненависті до ближнього, але є відкритість серця для вмісту нової Христової заповіді: щоб ми любили одне одного (Д. Степовик). Провідною риторичною фігурою в тексті є
a
антитеза
b
градація
c
риторичне запитання
d
порівняння
6. Антитеза є в реченні:
a
Держави стоять не на династії, а на внутрішній єдності й силі народу.
b
«Душа вночі – як чергова аптека» .
c
Я зупинив таксі, але воно заявило,що не поїде туди, куди мені потрібно.
d
Історія – це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук.Антитеза є в реченні
7. Правильним продовженням речення «Постійна рухливість і надмірна жестикуляція промовця є рядок :
a
спонукають до бурхливої полеміки в аудиторії.
b
викликають зацікавленість текстом промови.
c
викликають утому й роздратування слухачів.
d
посилюють значимість промови.
8. Утворіть тропи, добираючи відповідне слово із запропонованих, натискаючи на підкреслений рядок.
1. А вона, як
сну, чарівна...
2. Ніч... а човен - як
птах...
3. О, який же прекрасний ти,
єдиний!
4. Все шукатиму зірку
, Ясну владарку
ночей.
5. Поглянь, уся земля
В
обіймах ночі.
6. Я Ваші очі пам'ятаю, Як
, як спів.
9. Оберіть правильний троп або правильну риторичну фігуру в реченнях серед запропонованих варіантів.
1. Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
2. Я забув, що забув був вас.
3. Сеньйорито, колюче щастя, Хто воно за таке любов?
4. У годину суху та вологу Відходились усі мости...
5. Прийшов, побачив, переміг ...
6. Збагни ж, нарешті, сину, цю недолю і заховай глухонімий свій крик.
10. Прочитайте висловлення. Поясніть письмово, як ви його розумієте (3–4 речення).
Промова повинна розцвітати, розгортатися на основі повного знання предмета, коли за нею не стоїть зміст, засвоєний і пізнаний оратором, то словесне її вираження уявляється порожньою й навіть дитячою балаканиною (Цицерон).
Відповідь:Давня українська література — частина української літератури від найдавніших часів до кінця XVIII ст., яка створювалася на українських етнічних землях різними мовами (староукраїнською, латинською, польською, російською та ін.) Початковий і найтриваліший період розвитку українського письменства, його фундамент, на якому пізніше розвинеться нова українська література. Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла свою жанрову систему, зумовлену характером тогочасного мислення як авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією, філософією, великою залежністю стилю твору від жанру.
Пояснення: