Він крутнувся на нозі - отже, йому було весело. Він побіг гратися - отже, він не відчував ніякого суму. Він забрав Федькового чижика, який йому фактично не був потрібний, якого він все ж таки не виграв, тому що другий раз Федько став на лід не для того, щоб перейти через річку, а для того, щоб врятувати Толика. Він зміг вимагати цього злощасного чижика у матері, яка тільки що втратила свого єдиного сина. На мій погляд, це підло.
Пояснення:
цитата "Коли Федькова труна сховались за рогом вулиці і не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутивсь на одній нозі й побіг гратися з чижиком. Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька".
Література кінця XVIII — початку XIX століття характеризувалася бурлескно-травестійним, бароковим та романтичним стилями. Хоч як не захоплювалися "Енеїдою" І. П. Котляревського, однак письменники цього періоду прагнули облагородити мову, піднести її до високої літератури. Творчість поетів-романтиків якраз і ставила перед собою таке завдання.
Вперше про високі естетичні висоти народної мови заговорив Євген Гребінка, потім Григорій Квітка-Основ'яненко, Л. Боровиковський, А. Метлинський та інші.
Відповідь:
Він крутнувся на нозі - отже, йому було весело. Він побіг гратися - отже, він не відчував ніякого суму. Він забрав Федькового чижика, який йому фактично не був потрібний, якого він все ж таки не виграв, тому що другий раз Федько став на лід не для того, щоб перейти через річку, а для того, щоб врятувати Толика. Він зміг вимагати цього злощасного чижика у матері, яка тільки що втратила свого єдиного сина. На мій погляд, це підло.
Пояснення:
цитата "Коли Федькова труна сховались за рогом вулиці і не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутивсь на одній нозі й побіг гратися з чижиком. Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька".
Объяснение:
Література кінця XVIII — початку XIX століття характеризувалася бурлескно-травестійним, бароковим та романтичним стилями. Хоч як не захоплювалися "Енеїдою" І. П. Котляревського, однак письменники цього періоду прагнули облагородити мову, піднести її до високої літератури. Творчість поетів-романтиків якраз і ставила перед собою таке завдання.
Вперше про високі естетичні висоти народної мови заговорив Євген Гребінка, потім Григорій Квітка-Основ'яненко, Л. Боровиковський, А. Метлинський та інші.