Термі! написати лист славку з твору шпага славка беркути

1.Шептало був дуже прив'язаний до Степана , чоловік завжди робив йому "поблажки" , а одного разу віднісся до нього з такою ненавистю та гнівом , що Шептало втік аби все зрозуміти
2.Остап та Соломія закохані.Остап - волелюбний парубок , який виріс на історіях дідуся про те , як вони зірали панів в Умані . З цього можна сказати що , ще з дитинства хлопець виношував ненависть до панівних верств. А Соломія- віддана коханню , смілива ,  свободолюбива дівчина , яка пішла на край світу за коханим придавши величезні жертви.Адже , коли Остап мав намір втікти , Соломія пішла за ним не думаючи про наслідки , дівчина ожертвувала ЖИТТЯМ заради нього ,  а він в свою чергу , щоб висловити вдячність до кінця своїх днів залишався холостим...
Отже , в образах Остапа та Соломії втілено волелюбність українського народу.
3.На мою думку у своєму творі "Сто тисяч" Іван Тобілевич висміює жадібність , захланність та ненажерливість багацтвом та землями.
4.Улюблена тема  для розмов та роздумів  Калитки - це гроші  , земельні питання заробити.

•   «...кидалися одна до одної в обійми, цілувалися й плакали від зво­рушення, заливаючи міські вулиці потоками сліз,  аж бідолашним городянам  доводилось  кілька  днів  по  тому  плавати  у  човнах  та ночвах...»;•   «...на вербі ростуть груші...»;•   «...груша затріпотіла крильми, кукурікнула сиплим голосом моло­денького півня та, залишивши в дядьковій долоні хвоста, пурхнула на вербу...»;•   «...я прищикнув  йому  (дядькові)  мову дверми,  і  вона жалібно  за­скавучала,  наче  цуценятко...»;•   «...карасі  надвечір  вичалапують  на  піщаний  берег  і  лагідно  бесі­дують зі щуками...»;•   «...вовчиці наглядають за курчатами, аби ті не заблукали в лісових нетрях...»;Національна драма.  З української прози517•   «...осідавши швабри, довгим лунким коридором проскакали при­биральниці з  відрами...»;•   «Я  взявся  обіруч  за  край  неба  і  прихилив  небо  до  її  ніг,  взятих у  чорні лаковані  туфельки.  Я  відгорнув  глевке  передосіннє  хма­ровиння,  і  сонце зиркнуло їй у вічі...»;•   «...корова Манька взлетіла за до намальованих крил...»;•   «...дядько  Денис  узяв  корову правицею  попід  черево  і  поклав до кишені свого ширококрилого  галіфе...»;•   «Дядько вхопив з мисника ополоник, чигикнув ним по дну відра і впіймав тітку,  наче рибу в  підсаку...»;•   «Дядько власноруч лупив нутрій і. облуплених відпускав у басейн, аби вони  знову обростали шкурою та хутром...»;•   «...його  (діда  Єврася)  стала доймати  спрага,  він  перехилив у себе бочку з дощовою  водою...»;•   «Курку...  розрізали  навпіл:  одна  половина  пострибала  по  бабоді- дових грядках,  адруга —  по  тіткодядьковій полуниці...»;•   «Люстра  ж,  проломивши  муровану  стіну,  з  пронизливим  виттям пронеслася над  передмістям  і зникла в  безвісті...»;•   «Якось у черзі бабу Одарку штовхнули і вона розсипалася; зібрав­ши у вузлик свої кісточки,  баба Одарка почалапала до лікарні, де її заново  і  склали...»;•   «...курка сіяла по  городу яйця...»;•   «Я підбігав до купи брухту і штурляв кабанові все, що потрапляло під руку:  підшивки старих газет та журналів,  іржаві колеса тачок, потріскані,  нашпиговані гвіздками гумові покришки,  уламки до­щок,  лискучі дизельні циліндри,  березові й дубові оцупалки,  ко­лінчасті вали;  усе те з пекельним скреготом перемелювалося між жорно  подібних зубів кабана і  безслідно  зникало у його  невиди­мому череві,  буцім провалювалося під  землю...»;•   «Півень... не кукурікав, а вив по-лисячи, тонко й жалібно... нести­ся  кури  перестали  і  цілісінькі дні  греблися  під  горою,  лаштуючи нори...»;•   «Пес,  з’ївши,  і собі сказився,  вислизнув  з  ошийника та стрибнув прямісінько  в  пащеку кабанові,  якого  саме годувала тітка...»;•   «Кабан проковтнув Нерона-Балалайку,  буцім муху, і.  в сказі вирвав із землі гараж та й посунув уперед,  трощачи усе на своїм шляху..»•   «Я  вхопив  себе  за вуха,  підняв у небо і смикнув  завісу,  яка відді­ляла  десь  від  ночі.  Тої ж  миті  завіса  впала  і  густа  та  в’язка,  мов пакульська грязюка,  темінь хлюпнула на землю...»;•   «Жукове обличчя несподівано рипнуло і розсіялося, наче перести­глий гриб-димовик,  коли  на нього  наступити,  хмара смердючого іржавого диму...»;518Усі уроки української літератури у 8 класі•   «Славко  Пасічник зявився  у  школі  аж наступного  тижня,  оббіг­ши  з  великого  переляку земну кулю  по  51-й  паралелі тисяча  сто двадцять девять разів...»;•   «Я...  перевтілився  на  горобця  й  випурхнув  через  вікно  на  вули­цю...»;•   «...арифмометр, поблискуючи алюмінійонікелевими боками, гордо посунув  крізь натовп та зник...»;•   «Гасовщик  виносив  цистерни  перед  очі  натовпу  і  викручував  їх, наче  мокру білизну!»;•   «...жінка,  що  рятуючись  від  його  {Капоти)  п’яних кулаків,  пере­кинулася сорокою  і невгамовно  скрекотала...»;•   «Серце мені билося так гучно, що міліціонери на перехрестях три­вожно  озиралися,  в  довколишніх  будинках  подзенькували  шиб­ки...»;•   «Телефоністи,  що лагодили обірвану лінію,  прийняли дядька Де­ниса за  стовпа і обвішали дротами...»;•   «Електромонтери  примостили  на дядьковому носі  вуличний ліх­тар,  і ми довго  економили на світлі...»;•   «...дядько  Денис  поволі  випростався,  піднімаючи  на  плечі  Соба- кареву гору і шпурнув її в річку»;•   «Пиріжки в долоні стрепенулися,  затріпотіли крильми і пурхнули у прочинену кватирку коридорного  вікна.  Краєм ока я  бачив,  як вони  всілися  на  осокорі та загойдалися.  Струшуючи з  гілля  сизу паморозь...»;•   «Наступної  миті  гуца  пошпурнуло  в  небо,  неначе  камінь  кину­тий з пращі.  Він злетів усе  вище та вище,  аж поки не втрапив на оболонко  машинного  диму  та  пари  і  всівся  там,  звісивши  ноги у лискучих юхтових чоботях...»