Будучи с на одном из интервью как ему удалось добиться таких высот в культуризме и в актерской карьере, Арнольд Шварценеггер ответил одним словом — «Действуй». Любое успешное предприятие всегда начинается с идеи. И только человеческое стремление воплотить идею в жизнь ей превратиться в реальность. Идея сама по себе может дать временное ощущение вдохновения, но сильная мотивированность это то, что проведёт тебя через все препятствия на пути к цели.Найди время, чтобы подумать о целях, которые ты поставил перед собой. Насколько сильно ты намерен достигнуть их? В каком случае ты бы отступился от своих целей? А что если бы ты значительно повысил свою мотивацию в их достижении? Что если ты настолько сильно хочешь их достигнуть, что абсолютно уверен в том, что никогда и ни при каких условиях не отступишь? Когда ты на сто процентов намерен достичь своих целей, ты двигаешься от надежды к полному осмыслению своих планов. Если ты чего-то чертовски сильно хочешь добиться, то отступление даже не рассматривается как вариант развития событий. Ты в любом случае найдешь достичь цели, и заплатишь ту цену, которая будет необходима.Людей, которые сильно хотят добиться своих целей часто называют сильно-мотивированными. Но неужели это качество зарезервировано только за немногими избранными? Конечно нет. При правильном подходе любой сможет развить в себе сильную мотивацию и придти к состоянию настолько сильной приверженности достижению своих целей, что успех будет так-же неотвратим как восход солнца.Итак, как развить в себе сильную мотивацию? Начнем с того, чтобы изменить окружающую обстановку таким образом, чтобы она превозмогать сомнения. Если ты сделаешь это правильно, то ты сформируешь позитивную обратную связь, так, что твоя мотивация будет увеличиваться день ото дня.
"Гуси-лебеді летять..." і "Щедрий вечір" — це дві повісті, в яких Михайло Панасович Стельмах описав своє дитинство, шкільні роки. Ці твори письменник присвятив своїм батькам — Ганні Іванівні та Панасу Дем'яновичу.
Книги письменник написав, коли йому було вже п'ятдесят чотири роки. З любов'ю і зажурою згадує він своє життя, дитинство, батьків, односельчан, рідне село. Розповідь ведеться від першої особи — це наближає читача до автора.
Михайлик, головний герой творів, — звичайний сільський хлопчик. Він жив у бідняцькій сім'ї, не мав змоги ходити до школи — не було у що взутися. Але його батьки дуже хотіли, щоб він вивчився, став людиною. Батько носив його до школи на руках.
І Михайлик порадував батьків: його прийняли відразу до другого класу, бо хлопчик сам вже навчився читати. Та й у другому класі він довго не засидівся...
"Щедрий вечір" — це опис життя Михайлика, учня четвертого класу.
Він дуже любив книги. Разом з дядьком Себастіяном їздив до сусіднього села в бібліотеку. Там учитель Дмитро Онисимович вибрав йому дві найтовщі книги. Одна з них — п'єси Шекспіра.
Із книжок Михайлик дізнався багато цікавого. І з'явилась у нього мрія — написати таку п'єсу, таку книжку, щоб там були і дядько Себастіян, і дядько Микола, й інші односельці. Хотів він, щоб його п'єси ставили . в театрі...
Першу п'єсу написав у четвертому класі... А потім — ще багато-багато книжок.
"Гуси-лебеді летять..." і "Щедрий вечір" — це дві повісті, в яких Михайло Панасович Стельмах описав своє дитинство, шкільні роки. Ці твори письменник присвятив своїм батькам — Ганні Іванівні та Панасу Дем'яновичу.
Книги письменник написав, коли йому було вже п'ятдесят чотири роки. З любов'ю і зажурою згадує він своє життя, дитинство, батьків, односельчан, рідне село. Розповідь ведеться від першої особи — це наближає читача до автора.
Михайлик, головний герой творів, — звичайний сільський хлопчик. Він жив у бідняцькій сім'ї, не мав змоги ходити до школи — не було у що взутися. Але його батьки дуже хотіли, щоб він вивчився, став людиною. Батько носив його до школи на руках.
І Михайлик порадував батьків: його прийняли відразу до другого класу, бо хлопчик сам вже навчився читати. Та й у другому класі він довго не засидівся...
"Щедрий вечір" — це опис життя Михайлика, учня четвертого класу.
Він дуже любив книги. Разом з дядьком Себастіяном їздив до сусіднього села в бібліотеку. Там учитель Дмитро Онисимович вибрав йому дві найтовщі книги. Одна з них — п'єси Шекспіра.
Із книжок Михайлик дізнався багато цікавого. І з'явилась у нього мрія — написати таку п'єсу, таку книжку, щоб там були і дядько Себастіян, і дядько Микола, й інші односельці. Хотів він, щоб його п'єси ставили . в театрі...
Першу п'єсу написав у четвертому класі... А потім — ще багато-багато книжок.
Мрія здійснилась — його п'єси ставлять у театрі.