(Тема: Драматичний етюд Олександра Олеся «По дорозі в Казку». Маса, гурт людей і провідник. Лідер - сильна особистість.)
1. Чи не завеликою є ціна, яку люди
сплачують за досягнення ідеалів?
2. Що краще: існувати у відносній
безпеці тюрми чи з ризиком для життя
прагнути невідомої кращої долі?

Відповідь:

1. Приїзд до столиці. Привокзальні пригоди;

2. Німий Міхал заговорив;

3. Іван влаштовується на роботу;

4. Бійка з Велетом;

5. Знайомство з доктором Брякусом;

6. Оглядини тренажерної зали. Підготовка до першого тренування;

7. Заборона працювати. "Твоя робота - це спорт!";

8. Поява таємного поліцейського агента Фікси;

9. Встановлення республіканського рекорду видалось простим;

10. Зустріч Міхи з агентом Фіксою;

11. Іван зустрічає Міху з Фіксою та знаходить поліцейське посвідчення;

12. Рекорд. Журналісти. Фоторепортери;

13. Агент Фікса отямився і дізнався про успіх Івана з газети;

14. На вокзалі, де працював Іван, його вшановують табличкою. На ній сказано, що там працював чемпіон республіки;

15. Доповідь агента Фікси про діяльність злочинців-контрабандистів під керівництвом доктора Брякуса та Івана-сили;

16. Автомобільна аварія;

17. Смерть доктора Брякуса. Звинувачення в цьому Івана;

18. Щоденник доктора;

19. Міха робить сенсацію;

20. Коливання начальника поліції стосовно Івана та його подальшої долі;

21. Нова неволя. Цирк "Бухенбах";

22. Нове життя Івана;

23. Новий номер. Образа Піні;

24. Фікса вербує Піню;

25. Користь оголошення;

26. Міха Голий влаштовується на роботу;

27. Іван перезакохується;

28. Візит Президента. Фото на пам'ять;

29. Погрози звідусіль;

30. Євро-гастролі;

31. 50/50. Заручниця Мілка.

32. Визнання Івана Європою;

33. Пандорський рятує Івана від смерті;

34. Допит Піні;

35. Захисник тварин;

36. Бокс заради Королеви;

37. Фікса рятує Івана;

38. Реабілітація в лікарні;

39. Америка;

40. Піня перед вибором;

41. 150 тисяч гонорару;

42. Перемога Пацаки Макурі;

43. Прощавайте;

Пояснення:

«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобкаЛюблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...»«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».Мар’яна —> Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»