Недаремно говорять: «Життя прожити — не поле перейти». І прожити своє життя без помилок не вдається нікому. Хоч існує прислів’я: «На чужих помилках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. Можливо, так краще відкладається у голові та серці. Але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. Часто емоції чи незнання справи не дають змоги все обдумати так, як хотілося б. Думаю, що саме емоції, бажання похизуватися перед товаришами рухали вчинками героя оповідання Є.Гуцала «Сім’я дикої качки». Юрко — міський хлопчик, який кожного літа приїжджає до бабусі в село. Тося — сільська дівчинка. їй дуже цікаво спілкуватися з Юрком, той розповідає про місто різні історії. Дівчинка вірить, не здогадуючись, що всі історії не зовсім правдиві. Одного разу діти побачили, як дика качка вела свій виводок до води. Зворушлива картина. Але в Юрка виникло бажання спіймати таку здобич.Не звертаючи уваги на розпачливий крик качки, він забрав пташенят. Не зважав хлопець і на прохання й пояснення Тосі, чому цього не можна робити. Юрко запевняв дівчинку, що буде турбуватися про пташок. А чи потрібна його турбота качатам? Звичайно, що ні. Хоча вдома хлопець знайшов ящик, насипав зерна, пташенята гинули на очах. Юркові набридло дивитися на маленьких. Він полишив їх і пішов звати сільських хлопців, щоб похизуватися своїм уловом. Тося вже не могла стримувати свої переживання. Дівчинка забрала знесилених каченят і понесла до води. Юрко не знайшовши пташенят, одразу зрозумів, куди вони поділися. Прибігши в ліс до ставка,хлопці побачили Тосю. Дівчинка, поклавши на воду пташенят, водила руками по воді. Хлопці кинулися їй до але сили покидали каченят.Дуже хочеться вірити, що сім’я дикої качки все ж таки вижила. Юрко запевняв себе, що вони живі і щасливі. І хоча тепер він точно відчував свою провинні шкодував про скоєне, але виправити помилку вже не міг. Тож недаремно говорять: «Сім раз відмір, а один раз відріж». Жахливий вчинок, якому не можна знайти виправдання. Хлопець вчинив нерозсудливо, не прислухався до слів Тосі. Треба любити і берегти природу, прислухатися до порад друзів. Не можна бавитися пташенятами, їжачками чи будь-якими іншими братами нашими меншими. Ми всі є частинкою природи.
2. Втілення найкращих рис народу в образах Вамби і Гурта, розбійників Робін Гуда.
3. Річард І - ідеалізований герой автора.
4. Айвенго - шляхетний лицар.
5. Жіночі образи в романі.
6. Викриття лицемірства служників церкви.
а це до биографии
Вальтер Скотт біографія українською мовою скорочено викладена в цій статті. Вальтер Скотт (Walter Scott) — відомий британський письменник, поет, історик адвокат шотландського походження. Вважається основоположником жанру історичного роману.
Вальтер Скотт біографія коротко Народився 15 серпня 1771 в Единбурзі, в родині заможного юриста. У сім’ї з 13 дітей вижило шестеро. З дитинства письменник страждав паралічем, в результаті якого на все життя залишився кульгавим. Його часто возили на лікування в курортні місця. Незважаючи на свій фізичний недолік, вже в ранньому віці вражав оточуючих живим розумом і феноменальною пам’яттю, багато читав.
У 1778 році повертається в Едінбург. З 1779 року навчається в едінбурзькій школі, в 1785 році вступає до Единбурзького коледжу. У коледжі захопився альпінізмом, зміцнів фізично, і набув популярності серед однолітків як відмінний оповідач. Разом зі своїми друзями організував в коледжі «Поетичне суспільство», вивчав німецьку мову. У 1792 в Единбурзькому університеті складає іспит на звання адвоката. Після цього він активно займався юридичною практикою і багато подорожував по країні. Попутно він збирав народні оповіді і легенди про героїв країни. Захопився перекладами німецької поезії, анонімно опублікував свої переклади балади Бюргера «Ленора».
У 1791 році він вперше закохався, однак Вільяміна Белшес віддала перевагу іншому. Це стало найсильнішим ударом для молодого Вальтера, і він не раз використовував образ дівчини у своїх творах. Одружився В. Скотт в 1797 році на Шарлотті Карпентер, був зразковим сім’янином; любив свій маєток Ебботсфорд, який перебудував, зробивши з нього невеличкий замок.
У 1830 році він переносить перший апоплексичний удар, який паралізував його праву руку. У 1830-1831 Скотт зазнає ще два апоплексичних удари.
Помер від інфаркту 21 вересня 1832.
а це ще твори
Вальтер Скотт: твори Вальтер Скотт, Бертель Торвальдсен Уеверлі, або Шістдесят років тому (1814) Гай Меннерінг, або Астролог (1815) Чорний карлик (1816) Антикварій (1816) Пуритани (1816) Единбурзька темниця (1818) Роб Рой (1818) Айвенго (1819) Легенда про Монтроза (1819)
Ламмермурська наречена (1819) Абат (1820) Монастир (1820) Кенілворт (1821) Пригоди Найджела (1822) Певеріл Пік (1822) Пірат (1822) Квентін Дорвард (1823) Сент-Ронанські води (1824) Редгонтлет (1824) Талісман (1825)
Заручений (1825) Вудсток, або Кавалер (1826) Два гуртівника (1827) Вдова горця (1827) Пертська красуня, або Валентинів день (1828) Карл Сміливий, або Анна Гейерштейнская, діва Мороку (1829) Граф Роберт Паризький (1831) Замок небезпечний (1831) Облога Мальти (1832) Веверлі
Поезія Пісні шотландської кордону (1802) Пісня останнього менестреля (1805) Марміона (1808) Діва озера (1810) Бачення дона Родеріка (1811) Рокба (1813) Поле Ватерлоо (1815) Володар островів (1815)
Романи Скотта поділяються на дві основні групи. Перша присвячена недалекому минулому Шотландії, періоду громадянської війни: від пуританської революції XVI ст. до розгрому гірських кланів в середині XVIII, — а частково і пізнішому часу «Веверлі», «Гай Маннерінг» (Gay Mannering, 1815), «Единбурзька в’язниця» (The Heart of Midlothian, 1818), «Шотландські пуритани» (Old mortality, 1816), «Ламермурська наречена» (The bride of Lammermoor, 1819), «Роб Рой» (Rob Roy, 1817), «Монастир»(The Monastery, 1820), «Абат » (The Abbot, 1820), «Води св. Ролана» (St. Ronan’s Well, 1823), «Антиквар» (The Antiquary, 1816) тощо). Друга основна група романів Скотта присвячена минулому Англії і континентальних країн, переважно середнім вікам і XVI ст («Айвенго» (Ivanhoe, 1819), «Квентін Дорвард» (Quentin Durward, 1823), «Кенілворт», (Kenilworth, 1821), «Ганна Геєрштейнська» (Anne of Geierstein, 1829) тощо). Саме тут Скотт особливо розгортає своє виняткове чуття минулих епох, що змусило Огюста Террі назвати його «найвидатнішим майстром історичної дивінації усіх часів».
Ну я так поняла что по твору "Айвенго"
ПЛАН
1. Історична основа роману.
2. Втілення найкращих рис народу в образах Вамби і Гурта, розбійників Робін Гуда.
3. Річард І - ідеалізований герой автора.
4. Айвенго - шляхетний лицар.
5. Жіночі образи в романі.
6. Викриття лицемірства служників церкви.
а це до биографии
Вальтер Скотт біографія українською мовою скорочено викладена в цій статті. Вальтер Скотт (Walter Scott) — відомий британський письменник, поет, історик адвокат шотландського походження. Вважається основоположником жанру історичного роману.
Вальтер Скотт біографія коротко Народився 15 серпня 1771 в Единбурзі, в родині заможного юриста. У сім’ї з 13 дітей вижило шестеро. З дитинства письменник страждав паралічем, в результаті якого на все життя залишився кульгавим. Його часто возили на лікування в курортні місця. Незважаючи на свій фізичний недолік, вже в ранньому віці вражав оточуючих живим розумом і феноменальною пам’яттю, багато читав.
У 1778 році повертається в Едінбург. З 1779 року навчається в едінбурзькій школі, в 1785 році вступає до Единбурзького коледжу. У коледжі захопився альпінізмом, зміцнів фізично, і набув популярності серед однолітків як відмінний оповідач. Разом зі своїми друзями організував в коледжі «Поетичне суспільство», вивчав німецьку мову. У 1792 в Единбурзькому університеті складає іспит на звання адвоката. Після цього він активно займався юридичною практикою і багато подорожував по країні. Попутно він збирав народні оповіді і легенди про героїв країни. Захопився перекладами німецької поезії, анонімно опублікував свої переклади балади Бюргера «Ленора».
У 1791 році він вперше закохався, однак Вільяміна Белшес віддала перевагу іншому. Це стало найсильнішим ударом для молодого Вальтера, і він не раз використовував образ дівчини у своїх творах. Одружився В. Скотт в 1797 році на Шарлотті Карпентер, був зразковим сім’янином; любив свій маєток Ебботсфорд, який перебудував, зробивши з нього невеличкий замок.
У 1830 році він переносить перший апоплексичний удар, який паралізував його праву руку. У 1830-1831 Скотт зазнає ще два апоплексичних удари.
Помер від інфаркту 21 вересня 1832.
а це ще твори
Вальтер Скотт: твори Вальтер Скотт, Бертель Торвальдсен Уеверлі, або Шістдесят років тому (1814) Гай Меннерінг, або Астролог (1815) Чорний карлик (1816) Антикварій (1816) Пуритани (1816) Единбурзька темниця (1818) Роб Рой (1818) Айвенго (1819) Легенда про Монтроза (1819)
Ламмермурська наречена (1819) Абат (1820) Монастир (1820) Кенілворт (1821) Пригоди Найджела (1822) Певеріл Пік (1822) Пірат (1822) Квентін Дорвард (1823) Сент-Ронанські води (1824) Редгонтлет (1824) Талісман (1825)
Заручений (1825) Вудсток, або Кавалер (1826) Два гуртівника (1827) Вдова горця (1827) Пертська красуня, або Валентинів день (1828) Карл Сміливий, або Анна Гейерштейнская, діва Мороку (1829) Граф Роберт Паризький (1831) Замок небезпечний (1831) Облога Мальти (1832) Веверлі
Поезія Пісні шотландської кордону (1802) Пісня останнього менестреля (1805) Марміона (1808) Діва озера (1810) Бачення дона Родеріка (1811) Рокба (1813) Поле Ватерлоо (1815) Володар островів (1815)
Романи Скотта поділяються на дві основні групи. Перша присвячена недалекому минулому Шотландії, періоду громадянської війни: від пуританської революції XVI ст. до розгрому гірських кланів в середині XVIII, — а частково і пізнішому часу «Веверлі», «Гай Маннерінг» (Gay Mannering, 1815), «Единбурзька в’язниця» (The Heart of Midlothian, 1818), «Шотландські пуритани» (Old mortality, 1816), «Ламермурська наречена» (The bride of Lammermoor, 1819), «Роб Рой» (Rob Roy, 1817), «Монастир»(The Monastery, 1820), «Абат » (The Abbot, 1820), «Води св. Ролана» (St. Ronan’s Well, 1823), «Антиквар» (The Antiquary, 1816) тощо). Друга основна група романів Скотта присвячена минулому Англії і континентальних країн, переважно середнім вікам і XVI ст («Айвенго» (Ivanhoe, 1819), «Квентін Дорвард» (Quentin Durward, 1823), «Кенілворт», (Kenilworth, 1821), «Ганна Геєрштейнська» (Anne of Geierstein, 1829) тощо). Саме тут Скотт особливо розгортає своє виняткове чуття минулих епох, що змусило Огюста Террі назвати його «найвидатнішим майстром історичної дивінації усіх часів».