Так чи ні Білий кінь Шептало

1. Кінь Шептало на пасовиську завжди був сам.

2. Дядько Степан ніколи не бив Шептала.

3. Кінь, якого взяв до приводу Степан, був Шептало.

4. Усі знали , що на Шептала можна покластися.

5. Білий кінь вважав, що Степан до нього ставиться по – особливому.

6. Шептало милувався жартівливою бійкою молодих кобилок.

7. Кінь утік із табуна, коли Степан ударив батогом його по спині.

8. Шептало, хоч і образився на конюха, але пив воду з корита.

9. Втеча коня стала для Степана і хлопчика-підпаска несподіванкою.

10. Вирвавшись на волю, кінь одразу засумував за стайнею.

11. Шептало вирішив, що він ніколи не повернеться в бригадний двір.

12. Кінь, гепнувшись у грязюку, перетворився з білого на сірого.

Аби вовк ситий і баран цілий.
Дружній череді вовк не страшний.
Вовка за вухо не втримати.
Вовка не треба кликати з лісу, він сам прийде.
Вовка ноги годують.
Вовка пастухом не ставлять.
Вовка боятися — в ліс не йти.
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.
Вовк змінює шкуру, але не свою натуру.
Вовк линяє, а вдачі не міняє.
Вовка в плуг, а він глядить у луг.
Вовк в овечій шкурі.
Бере вовк і лічені вівці.
Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.
Вовк вовчу думку має.
Вовк старіє, але не добріє.

Фрідріх виділяється з групи полонених, він хворий на сухоти. Він намагається розважити жорстоких дітей, пестить їх,» співає їм пісні, робить прикраси з цеглин. Так, він переможений, але він — живий, він не втратив снаги до життя, уміння бачити красу в дрібницях. Думаю, що хворий німець жив надією, що колись повернеться додому, обійме та поцілує власних дітей. На жаль, цьому не дано було виповнитися. Коли туга за батьківщиною стає нестерпною, а хвороба виснажує, Фрідріх кінчає життя самогубством. Через багато років у стіні будинку, який зводили полонені, знаходять рукавицю з фотокарткою, із якої дивляться дві дівчинки, доньки Фрідріха, і немов запитують: «Ви не знаєте, де наш тато?»