Іть зробити аналіз твору про війну л.костенко вот вірш про війну тут обелісків ціла рота. стрижі над кручею стрижуть. високі цвинтарні ворота високу тишу стережуть. звання, і прізвища, і дати. печалі бронзове лиття. лежать наморені солдати, а не проживши й півжиття! хтось, може, винен перед ними.
хтось, може, щось колись забув. хтось, може, зорями сумними у снах юнацьких не побув. хтось, може, має яку звістку, які несказані слова… тут на одному обеліску є навіть пошта польова.
Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав його віти, вигинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього торкнулося щось тепле і лагідне.
Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.
- Годі спати, зашепотів весняний Вітер. – Прокидайся, весна наближається.
- Де ж вона – весна? – запитав Клен.
- Ластівки на крилах несуть, - каже теплий Вітер. - я прилетів з далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями – заквітчалася квітами, красуня. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.
Ось про що розповідав теплий весняний Вітер Кленові. Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки, бо йде весна – красуня.