Василь Андрійович Симоненко народився 8 сiчня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників. Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло ридання матерів, що божеволіли від горя над фронтовими похоронками. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти — ці найбезвинніші жертви війни...
Протягом 1942 - 1952 pp. майбутнiй поет навчався в школi: 4 класи у Бiïвцях (1942 – 1946 рр.), решта - у сусiднiх селах Єнькiвцях (1946 – 1947 рр.) i Тарандинцях (1947 – 1952 рр.). Дорога до школи була для нього мукою... - через багато років у новелі "Дума про діда" Симоненко не забуде згадати свою першу дорогу: "...я ходив тоді в восьмий клас. Дев'ять кілометрів було до школи. Як на мої чотирнадцять років, то це не так вже й мало. Та це ж тільки в один кінець дороги!.." У 1952 р. закiнчив iз золотою медаллю середню школу в Тарандинцях та вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Шевченка. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій "Тиша і грім" (1962 р.) і казка "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963 р.).
Література, театр, кіно, музика, живопис... У світі багато різних видів мистецтва, шлях кожного з них до серця людини є різним: ми сприймаємо їх і слухом, і зором. Однак, усі вони споріднені, бо у них єдина мета — передати людям задум митця, його ставлення до навколишнього світу, до життя. Кожне мистецтво прагне своєю «мовою» відобразити повноту й багатогранність дійсності, усе розмаїття звуків, барв і форм.Мистецтво — чарівний світ краси, що з давніх-давен приваблює людей. Майже сорок тисячоліть існує на землі мистецтво. Воно створено людиною і є невід'ємною частиною життя, і вічним супутником. Людина — автор величезної кількості різноманітних мистецьких творів, де вона постає художником і композитором, скульптором і архітектором, поетом і драматургом, творцем кіно і телебачення. В усіх цих творах ми відкриваємо для себе розмаїття і повноту навколишнього світу, пізнаємо та відчуваємо його, страждаємо чи радіємо, звеличуємося над прозою буття, злітаємо у світ фантазій. Люди завжди захоплювалися досконалістю в усьому, що їх оточувало, але найбільше їх приваблювали творіння зодчих, живописців, скульпторів, музикантів, поетів. Найважливішим та спільним для всіх видів мистецтва є те, що вони «проростають» з ґрунту, який зветься «життям». Проте витвори мистецтва не є ілюстрація ми будь-чого, вони відображають (кожен своїми засобами) відчуття автора-митця, різноманітні життєві явища, багатство звуків, фарб і форм навколишнього світу. Твори різних видів мистецтва — літератури, театру, танцю, музики, живопису, скульптури, архітектури по-різному прямують до серця людини: деякі з них ми сприймаємо зором, інші — слухом. Разом з тим, усі вони дещо схожі, бо мають спільну мету — передати людині думку митця, його ставлення до навколишнього світу, до людини, до життя загалом. Наше завдання — зрозуміти митця, його сприйняття життєвих явищ, співвідношення суміжних видів мистецтва та причини їх впливу на людину — слухача, читача, глядача. Це надасть нам можливість більш глибоко розуміти мистецтво.
Василь Андрійович Симоненко народився 8 сiчня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників. Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло ридання матерів, що божеволіли від горя над фронтовими похоронками. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти — ці найбезвинніші жертви війни...
Протягом 1942 - 1952 pp. майбутнiй поет навчався в школi: 4 класи у Бiïвцях (1942 – 1946 рр.), решта - у сусiднiх селах Єнькiвцях (1946 – 1947 рр.) i Тарандинцях (1947 – 1952 рр.). Дорога до школи була для нього мукою... - через багато років у новелі "Дума про діда" Симоненко не забуде згадати свою першу дорогу: "...я ходив тоді в восьмий клас. Дев'ять кілометрів було до школи. Як на мої чотирнадцять років, то це не так вже й мало. Та це ж тільки в один кінець дороги!.." У 1952 р. закiнчив iз золотою медаллю середню школу в Тарандинцях та вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Шевченка. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій "Тиша і грім" (1962 р.) і казка "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963 р.).
Люди завжди захоплювалися досконалістю в усьому, що їх оточувало, але найбільше їх приваблювали творіння зодчих, живописців, скульпторів, музикантів, поетів. Найважливішим та спільним для всіх видів мистецтва є те, що вони «проростають» з ґрунту, який зветься «життям». Проте витвори мистецтва не є ілюстрація ми будь-чого, вони відображають (кожен своїми засобами) відчуття автора-митця, різноманітні життєві явища, багатство звуків, фарб і форм навколишнього світу.
Твори різних видів мистецтва — літератури, театру, танцю, музики, живопису, скульптури, архітектури по-різному прямують до серця людини: деякі з них ми сприймаємо зором, інші — слухом. Разом з тим, усі вони дещо схожі, бо мають спільну мету — передати людині думку митця, його ставлення до навколишнього світу, до людини, до життя загалом. Наше завдання — зрозуміти митця, його сприйняття життєвих явищ, співвідношення суміжних видів мистецтва та причини їх впливу на людину — слухача, читача, глядача. Це надасть нам можливість більш глибоко розуміти мистецтво.