Іть написати характеристику герасима калитвинцев із комедія 100 тисяч. за планом: 1. герасим калитка- замужній селянин, що прагне розбагатіти. 2. пристрасть калитвинцев до грошей. 3. найзаповідніша мрія персонажа -стати великим землевласником. 4. не чесність, ліцемірність калитвинцев. 5. розкриття
характеру калитки у стосунках із ставкою. 6. бездушність герасима стосовно дружини і сина. 7. ставлення калитки до наймитів. 8. душевна порожнеча, обежаність, неосвічаність калитки. 10. літературний характер. особливості мови персонажа. 11. актуальність образу для нашого часу. 12. моє ставлення до
калитки.

український фольклор налічує досить багато дум. усі вони по-своєму особливі і дуже цікаві. але серед них є одна, яка мені подобається найбільше.

головними героями дум в основному виступають мужні, сміливі чоловіки, оборонці рідної землі, жінки зустрічаються дуже рідко. мене найбільше приваблює образ марусі богуславки з однойменної думи.

ми бачимо перед собою молоду дівчину, полонену турецьким паном. у подібній ситуації багато б жінок не витримали, але не вона. маруся вижила, пристосувавшись до свого становища.

можна сказати, що вона зрадила своїй країні, ставши дружиною турецького пана. але це не так. у житті їй випала складна доля, і смілива дівчина вирішила прийняти її такою, як вона є. якби вона так не зробила, то, може, і не змогла б урятувати невільників.

прийнявши життя в полоні, вона розуміє, що назад немає дороги, що в україну вона більше не повернеться:

та нехай мене, дівки-бранки,

марусі, попівни богуславки,

з неволі не викупає,

бо вже я потурчилась, побусурменилась

для розкоші турецької,

для лакомства нещасного!

ми не знаємо, що сталося з нею після втечі невільників. можливо, пан її за це жорстоко покарав. але вона, незважаючи на це, врятувала полонених:

вислухай, боже, у просьбах щирих,

у нещасних молитвах

нас, бідних невольників!

проста українська дівчина маруся, забувши про себе, героїчно визволила невільників з турецького полону. тим самим вона заслужила собі вічну пам’ять і вдячність україни.

Походження і розвитокналежить до найскладніших фольклорних жанрів. появу відносять до середньовіччя. провансальці називали даний жанр танцювальною піснею, французи характеризували як ліричний вірш, ійці - як сюжетні поеми ліро-епічного характеру. у хіх ст. в росії, україні, за визначенням м.максимовича, м.костомарова, таким словом називали літературні та народнопісенні твори. на сьогодні існує кілька визначень . пропонуємо одне з них:- невеликий за обсягом віршований сюжетний гостродраматичний ліро-епічний твір, в якому відображаються напружені конфлікти в особистому та громадському житті. корені - в календарно- і родинно-обрядовій пісенності. найдавніший запис знаходимо в рукописній книзі чеського фольклориста яна благослава „дунаю, дунаю, чому смутен течеш". найпродуктивнішим періодом вважають хv-хvіі ст. з хіх ст. публікуються у багатьох збірниках українського фольклору. ґрунтовно досліджував і.франко („жіноча неволя в руських піснях народних", 1883), наукові розвідки цьому жанру усної народної творчості присвятили о.потебня, ф.колесса, к.квітка та ін. національні сюжети, символи й образи знайшли відображення у творчості т.г.шевченка („тополя", „причинна", „утоплена", „катерина" тощо). широко використовували традицію поети початку хх ст. (п.карманський „українська ", м.вороний „бондарівна", в.еллан „ про любов" тощо. найповніше видання „" у серії „народна творчість" було здійснено у 1987 році. фольклорист о.дей опублікував „каталог українських народних ".