Ть мені скласти по 2-3 приклади епітетів порівнянь і персоніфікацій до оповідання в.винниченка "федько-халамидник"

Тема: оспівування мужності, героїзму, винахідливості Б. Хмельницького — видатного українського гетьмана, його прагнення здобути волю і щастя народу в боротьбі з ляхами.

Ідея: уславлення Б. Хмельницького — народного ватажка, талановитого полководця, мудрого державного діяча.

Основна думка: народ шанує і поважає своїх захисників і тому прославляє їх у піснях.

Жанр: історична пісня.

Композиція

Експозиція: розповідь про Б. Хмельницького, порівняння його з хмелем.

Зав’язка: застереження гетьману — перед битвою з ляхами не пити Золотої Води.

Кульмінація: перемога над ворогом.

Розв’язка: «Утікали вражі ляхи…».

Художні особливості пісні

Метафори: «хміль в’ється, грає, кисне», «становили хати».

Епітети: «золота Вода», «хороша врода».

Гіпербола: «Гей, поїхав Хмельницький к Золотому Броду,—

Гей, не один лях лежить головою у воду».

Повтори: «Чи не той то хміль?», «Ой, той то Хмельницький», «…вражі ляхи».

Риторичні запитання: «Що коло тичини в’ється?», «Що по ниві грає?», «Що у пиві кисне?».

Іван Якович Франко, велет української культури, все життя виявляв гарячий, непідробний інтерес до історії вселюдської та національної, української. Серед його здобутків у цій царині слід передусім згадати повість «Захар Беркут» («Образ громадського життя Карпатської Русі в ХІІІ віці» — такий підзаголовок дав сам автор), воістину класичний твір, в котрому рідкісна здатність Франка поєднувати в єдиний, органічний, нероздільний сплав «злободенну» насущну політику та чарівно-поетичну, заклично-сонячну романтику (і все це — на суворій основі реалістичного відтворення історії, попри щедре використання народних легенд, міфів, переказів сивої давнини) була втілена справді блискуче.