Ть 10 ів прочитайте слова, які автор вклав у вуста пустельника. як ви думаєте, де справжнє місце поету – дракону? «що ти говориш? ! ти повинен жити! життя володаря не варте й одного рядка поета! ти повинен писати! » молю тебе! іди звідси! тікай від цього підступного світу! живи серед звірів! звірячі закони - людяніші! … я хочу, щоб ти жив! я хочу, щоб ти був! - та тут же й схопився за серце. - ти ще не не » «вони ж тебе вб’ють! зрозумій: коли йде війна - гинуть лише вояки. а коли володар хоче зміцнити владу, - поети гинуть у першу чергу».
Объяснение:
2. Дайте власну оцінку кольоровій гамі зображеної місцевості. Висловіть власне судження про мешканців королівства Люботина та навколопечерної території.
«У вікні дзижчала муха, і нудотливе оте дзижчання навівало сон, так само, як і порипування віконниць од непомітного вітру. Спекотливий полудень порозморював усе довкола, жовтою від пилюги і сонця вуличкою пленталася баба Дрімота і мак розсипала - куди мак сипне, там усе й засне, а по нивах недожатих блукала Полудниця із серпом і пильнувала, чи не зостався який сміливець на полі у полудень дожинати, але не було нікого, бо добре відомо, що від Полудниці нічим не відкупишся і не відмолишся - махне серпом по шиї, та й край. Попід парканами дрімали коти, собаки, свині й кози впереміш, наче одна родина, позаривалися в порох кури, навіть метелики непорушно застигли на квітах, мов одинокі пелюстинки».
«Печера й справді була суха і простора. Вони пройшли її всю і опинилися на галявині, котра буяла соковитою зеленню. Довкола пурхали метелики і кольорові мушки.
- Рай, та й годі, - зрадів дракон. - Повік вам буду вдячний.
- Сподобалося?
- Ще й як! А то сидиш цілими днями в печері - світа білого не бачиш. Уже й верзтися почина казна-що. А тут є де розгулятися.
Посеред галявини світилося голубе око озерця. Дракон тішився, як мала дитина, обнюхував квіти, занурював голову в воду і задоволено
у тебя на это ответ есть ?)