Составьте !
еней – герой поеми і.п.котляревського «енеїда». це звичайний парубок, котрий змальований справжнім сильним і мужнім козаком, котрий, з історичних даних, мав зовсім не людське походження, але автор змалював його в межах смертного героя. за походженням еней, як історичний образ, був сином богині венери та онуком могутнього бога зевса. але котляревський, щоб передати ці таланти, зробив його умілим організатором та мудрим ватажком, який, на відміну від своїх друзів, розподіляв час і на війну, і на гулянки.
зробив його рішучим, сміливим, який, не побоявшись пекла, зміг подолати перешкоди аби взнати, що йому треба робити, щоб повернутись додому. у поемі герой зображений як чесна та віддана людина, яка покладається спочатку на себе і друзів, а потім вже й на волю богів, яка не опускає рук навіть у безвихідних ситуаціях.
у цьому персонажі зібрані численні риси: то він веселий та кмітливий, то – сердитий та змучений долею, то відчайдушний та сміливий, то похмурий від переляку. у його крові тече війна, адже він – справжній козак, захисник рідного краю. ніщо не може розірвати цей міцний зв’язок з батьківщиною.
поема починається з опису того, як гуляє еней та й закінчується його гульками, але читач зовсім не осуджує героя, адже той знає свої обов’язки та завжди готовий прийти на поміч, незалежно від стану. еней – розсудливий, строгий і хитрувато-дотепний, такий собі ватажок-гульвіса, який не відмовиться ні від жінки, ні від горілки, інколи вів себе легковажно, але ніколи не дозволив собі забути про місію.
кошовий еней – троянець відважний, що не боїться ані шторму, ані пекла. якщо згадати про те, як він хоробро вів себе з повелителем морських глибин, або битва з турном, де він себе показав справжнім воїном та розумним та кмітливим тактиком.
котляревський несамовито любив свого героя, бо у кожному рядку відчувається ця хвиля пристрасті та захоплення. автор не створив героя ідеальним, він створив його живим.
Объяснение:
Украïнський фольклор багатий i рiзноманiтний. Вiн створювався протягом багатьох столiть. У фольклорi вiдображено iсторiю, побут й духовне обличчя украïнського народу. Народна творчiсть має в основi розмовну мову, яка має своï особливостi, наголоси, iнтонацiï. Думи i балади - яскравi зразки фольклору.
Думи - жанр героïчного лiро-епосу, який виконували мандрiвнi спiвцi. В них розповiдається про видатнi iсторичнi подiï в Украïнi, про боротьбу украïнського народу проти iноземних загарбникiв. У думах народ створив образи мужнiх, благородних i сильних духом героïв, якi заради своєï свободи готовi йти на смерть. У багатьох випадках думи створювалися пiсля якихось важливих подiй. Виконавцi народних дум - це кобзарi та лiрники, якi ходили мiстами i селами, спiвали дум пiд акомпанемент своïх iнструментiв. Самi вони називали думи "козацькими пiснями", "поважними пiснями". Навiть деякi украïнськi письменники перекладали ïх iншими мовами, вели дослiдження текстiв. На формування дум впливали казки, легенди, перекази, давньоруськi билини. В умовах постiйних тривог, викликаних нашестями загарбникiв, з'являються думи "Маруся Богуславка", "Самiйло Кiшка", "Козак Голота".
Але серед украïнського епосу були думи, якi розповiдали про родиннi стосунки: мiж батьками i дiтьми, братами i сестрами: "Бiдна вдова i три сини", "А в недiлю-пораненьку...", "Проводи козака". Вони мали неабияку популярнiсть серед слухачiв i виконавцiв.
лiро-епiчнi твори з яскравим сюжетом, що мають трагiчну або фантастичну розв'язку. Вони були джерелом художньоï лiтератури, iз якого черпали мотиви i настроï Тарас Шевченко, Iван Франко, Леся Украïнка. Мотиви балад були рiзнi: туга за нареченою, вбитий на вiйнi козак, почуття дiвчини, з яких насмiялися, зле чарiвництво та прокльони свекрухи на адресу молодоï невiстки, зрада i помста. Украïнськi балади-пiснi вiдображають свiтобачення i уявлення рiзних поколiнь, ïх зв'язок з природою: Персонажi балад представленi символами. Син, якого прокляла матiр, стає явором, невiстка, яку зненавидiла свекруха, - тополею. Дiвчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть представляється в iнших образах: "в головах ворон кряче, а в нiженьках коник плаче", є образи ясного сокола, сизого голуба, сивоï зозулi.
Трапляються у баладах казковi мотиви, дуже поширена гiпербола, що стосується фiзичноï сили героïв.
Однiєю рукою та тисячу татар поклав, А другою - ще три тисячi.
Дуже популярною баладою серед украïнцiв є балада "Ой не ходи, Грицю", ïï сюжет обiгрувався рiзними поетами, серед яких була Лiна Костенко, Михайло Старицький.
Скiльки б не минуло столiть, балади i думи не перестануть цiкавити нас. Кожен зможе знайти в них щось цiкаве. Збирачi фольклору й досi мандрують мiстами й селами, записують цiкавi тексти дум, пiсень, балад, прислiв'ïв i приказок. Дуже радує й те, що в наш час украïнська сцена, театр, молодi виконавцi звертаються до народного епосу, знаходять у ньому щось своє.