В
Все
Б
Биология
Б
Беларуская мова
У
Українська мова
А
Алгебра
Р
Русский язык
О
ОБЖ
И
История
Ф
Физика
Қ
Қазақ тiлi
О
Окружающий мир
Э
Экономика
Н
Немецкий язык
Х
Химия
П
Право
П
Психология
Д
Другие предметы
Л
Литература
Г
География
Ф
Французский язык
М
Математика
М
Музыка
А
Английский язык
М
МХК
У
Українська література
И
Информатика
О
Обществознание
Г
Геометрия

Составить цитатный план к ". лілея"

Показать ответ
Ответ:
LoL228LoL228LoL228
LoL228LoL228LoL228
29.08.2021 07:05

Малий Тарас чумакує.

"Літо 1824 року було дуже гарне. Небо голубе та ясне від палкого сонячного проміння, що так і ллється потоками на зелені садки Кирилівки, на білі хатини з чорними стріхами й димарями, на пишні квітники перед хатами та на блискучі церковні бані.

Тільки в хаті Шевченків невесело. Недобра мачуха побиває дітей-пасинків і проклинає їх, а вже найбільше малого Тараса.

Бачить це батько, бачить старенький дідусь, і жаль їм хлопчини.

— Невинно терпить,— каже батько.

Задумався старий дідусь, а по хвилині каже:

— А знаєш що, Грицю! Ось ти вибираєшся чумакувати, візьми й Тараса з собою...

Тарас почув таку милу новину, і мовби його на сто коней посадили. Поїде, світа побачить, степи, козацькі могили. І пригадує собі, як то він уже «їхав з чумаками», тому чи не чотири роки вже буде, тоді, як він ішов до «залізних стовпів».

На другий день раненько батько з Тарасом поснідали, сіли на віз, перехрестилися і... воли рушили. Минають поля, гаї, села, а ось уже й місто біліє перед ними.

— Що це за місто? — питається в батька Тарас.

— Гуляйполе,— відповідає батько.

І знов села, поля, хутори. При дорозі буйна трава. Батько спиняє воли, випрягає, пускає їх на пашу.

— Обідатимемо, сину,— каже. Сідають на возі, обідають.

— То вже степ, тату?

— Ні, Тарасе, це ще не степ, але ось як виїдемо в Херсонщину, то вже почнеться справжній степ, широкий, буйний. Тільки то вже не те, що було колись, тепер уже багато степу зорали, замість тирси пшениця шумить.

Тарас не дивиться на міста, його очі біжать дальше — за річку Тикич, у степ безмежний.

— А це вже справжній степ? — допитується знову Тарас.

— Так, це вже степ,— відповідає батько.

Віз котиться широким шляхом, а обабіч шляху шумлять високі трави, що вже почали жовкнути від палючого сонця. Тарас бігає зором по степу якось розмріяно. А по хвилині питається:

— Тату, то тут жили запорожці?

— Так, кажуть старі люди, що тут була запорозька вольниця,— відповів батько.

А Тарас уже не допитується, задумався. Його уява малює йому буйних, чубатих запорожців, як вони ганяються степом, здоганяють татар, що везуть ясир з України, заводять бій з татарами, бранців визволяють. А потім копають могилу товариству, що впало в бою, і сиплять високу-високу. Все так, як дідусь оповідав, а дідусь знає, бо пам'ятає і запорожців, і гайдамаків".

0,0(0 оценок)
Ответ:
margo344
margo344
05.06.2021 12:02
В романе В. Скотта «Айвенго» введены два образа прекрасных девушек — Ровени и Ребекки. Обе они молодые, очень красивые, умные, воспитывались без матерей. Их постоянно окружала любовь и ласка ближних, большая роскошь. 

Но социальное состояние, и характеры у них разные. По-разному они ведут себя в критических ситуациях, по-разному сложилась и их судьба. 

Ровена — знатная саксонка, ее опекал Седрик Ротервудский. Опекун боготворит ее, ни в чем ей не отказывает и связывает с ней свои надежды на возобновление власти саксов. Из-за этого он даже выгоняет своего сына и лишает его наследства. Однако Ровена решительно противостоит браку без любви с потомком княжеского рода Альтестаном. Попав в плен, девушка, которая привыкла к общему поклонению, теряет свою волю, плачет. Только счастливый случай ее, а затем судьба опять улыбается ей и она становится женой любимого рыцаря Айвенго. 

Ребекка — дочь богатого еврея Исаака. Ее племя постоянно испытывало гонения и унижения. И хотя девушка выросла, не зная ни в чем отказа, все же поняла, что ей нужна большая сила воли, знания, «чтобы выжить в этом жестком мире». 

Она научилась лечить всем, кто в этом нуждался. В критические минуты искала выхода, и, не найдя его, отдала преимущество смерти, а не бесчестью. Это очень сильная натура. Не найдя ответ на свои сердечные чувства, Ребекка решает заняться доброчинными делами: лечить страждущим. Она и дальше будет поддерживать честь и достоинство своего народа, оберегать веру предков. 

Эти женские образы играют значительную композиционную роль глубже раскрыть характеры главных героев и отобразить историческую эпоху. Их красота, ум и доброта облагораживали этот жестокий мир.
0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Українська література
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота