Моя думка щодо рішення князя Ігоря виступити проти половців Читаючи «Слові про похід Ігорів», я помітив, що головний герой - новгород-сіверський князь Ігоря Святославич - викликає у мене суперечливі почуття. З одного боку, я захоплююся його мужністю, хоробрістю, палкою любов'ю до рідної землі, готовністю зложити голову у боротьбі з ворогом. Але з другого боку, князь Ігор іноді діє дуже необачно. Яскравим приклад цього є саме його рішення князя Ігоря виступити проти половців, не чекаючи до нших князів, тільки з братом Всеволодом.
Взагалі, я розумію князя Ігоря. Під час тих подій, про які йдеться у "Слові...", Ігор був ще дуже молодою людиною, а молодості часто притамана деяка гарячність та необачність. До того ж, Ігор хоче слави - цілком зрозуміле бажання для князя. Зараз людину такого складу характеру назвали би амбіційною.
І ось дружина на чолі з Ігорем вирушає на половецьке військо - щоб захистити рідну землю від нападників та, не в останню чергу, щоб здобути воїнської слави. Але, на жаль, однієї хоробрості замало, щоб протистояти сильному ворогові. Незважаючи на вийняткову мужність та хоробрість братів-князів, битва завершилася поразкою русичів. Брат Ігоря, Всеволод, гине, а самого Ігоря беруть у полон. Загинуло дуже багато хоробрих воїнів, тобто тисячі їхніх жінок залишилися вдовами, а діти - сиротами. Такою була ціна, сплачена за свавільність та славолюбство Ігоря.
Особисто я вважаю, що головною помилкою Ігоря було те, що, коли він приймав рішення вирушити у похід, він був занадто впевненим, що переможе. Хоча Ігор знав, що ворог численний, дуже сильний, добре озброєний та готовий битися на смерть. Знав, і був готовий загинути за рідну землю. Патріотизм - це добре, але не князь не подумав про те, що ж буде з його країною у разі поразки. Саме у цьому, на мій погляд, полягає головна помилка Ігопя: він позабув, що він - не просто людина, він - князь, і ризикує не тільки власним життям, але й усією землею та усіма людьми.
Тобто, Ігор забув, що він - не просто людина. Він - політична фігура і не належить цілком собі. Тому, як би не хотілося здобути багато слави, йому треба було бути обачнішим і більш холоднокровним. Замість того, щоб відразу іти на ворога, треба було все добре обміркувати та зважити ризики. Ігор цього не зробив, і хоча він безумовно є героєм, невдалий похід дуже зашкодив його князівству.
Якби я була письменницею, то напевно б створила багато цікавих книг, про подорож навколо світу двох справжніх друзів. Вони б відвідували багато країн і знайомилися би з культурою і звичаями місцевих мешканців. На їхньому шляху було б багато перешкод ( матеріальна бідність, нечесні подорожні та інше), але міцна дружба допомагала б їм долати всі труднощі, залишитися осторонь від сварок, недобрих думок та впевнено йти вперед.
Я вважаю, що ці книжки були б дуже цікаві і для маленьких дітей і для дорослих, тому що я б додала багато цікавих фактів з географії та біології, які б змогли до кожному розширити свій світогляд. А головною метою моєї творчості було б дарування людям задоволення від читання, тому що мені не хочеться, щоб мої читачі нудились гортаючи сторінки книги, а навпаки – раділи кожній маленькій перемозі моїх літературних героїв і також переживали з ними всі хвилюючі моменти.
Всі ці думки та мрії надихають мене до творчості і я насправді хочу стати видатною письменницею і написати багато книжок, що будуть окрасою кожної бібліотеки справжніх прихильників мистецтва. Переделай за себя ( мальчик )
Читаючи «Слові про похід Ігорів», я помітив, що головний герой - новгород-сіверський князь Ігоря Святославич - викликає у мене суперечливі почуття. З одного боку, я захоплююся його мужністю, хоробрістю, палкою любов'ю до рідної землі, готовністю зложити голову у боротьбі з ворогом. Але з другого боку, князь Ігор іноді діє дуже необачно. Яскравим приклад цього є саме його рішення князя Ігоря виступити проти половців, не чекаючи до нших князів, тільки з братом Всеволодом.
Взагалі, я розумію князя Ігоря. Під час тих подій, про які йдеться у "Слові...", Ігор був ще дуже молодою людиною, а молодості часто притамана деяка гарячність та необачність. До того ж, Ігор хоче слави - цілком зрозуміле бажання для князя. Зараз людину такого складу характеру назвали би амбіційною.
І ось дружина на чолі з Ігорем вирушає на половецьке військо - щоб захистити рідну землю від нападників та, не в останню чергу, щоб здобути воїнської слави. Але, на жаль, однієї хоробрості замало, щоб протистояти сильному ворогові. Незважаючи на вийняткову мужність та хоробрість братів-князів, битва завершилася поразкою русичів. Брат Ігоря, Всеволод, гине, а самого Ігоря беруть у полон. Загинуло дуже багато хоробрих воїнів, тобто тисячі їхніх жінок залишилися вдовами, а діти - сиротами. Такою була ціна, сплачена за свавільність та славолюбство Ігоря.
Особисто я вважаю, що головною помилкою Ігоря було те, що, коли він приймав рішення вирушити у похід, він був занадто впевненим, що переможе. Хоча Ігор знав, що ворог численний, дуже сильний, добре озброєний та готовий битися на смерть. Знав, і був готовий загинути за рідну землю. Патріотизм - це добре, але не князь не подумав про те, що ж буде з його країною у разі поразки. Саме у цьому, на мій погляд, полягає головна помилка Ігопя: він позабув, що він - не просто людина, він - князь, і ризикує не тільки власним життям, але й усією землею та усіма людьми.
Тобто, Ігор забув, що він - не просто людина. Він - політична фігура і не належить цілком собі. Тому, як би не хотілося здобути багато слави, йому треба було бути обачнішим і більш холоднокровним. Замість того, щоб відразу іти на ворога, треба було все добре обміркувати та зважити ризики. Ігор цього не зробив, і хоча він безумовно є героєм, невдалий похід дуже зашкодив його князівству.
Якби я була письменницею, то напевно б створила багато цікавих книг, про подорож навколо світу двох справжніх друзів. Вони б відвідували багато країн і знайомилися би з культурою і звичаями місцевих мешканців. На їхньому шляху було б багато перешкод ( матеріальна бідність, нечесні подорожні та інше), але міцна дружба допомагала б їм долати всі труднощі, залишитися осторонь від сварок, недобрих думок та впевнено йти вперед.
Я вважаю, що ці книжки були б дуже цікаві і для маленьких дітей і для дорослих, тому що я б додала багато цікавих фактів з географії та біології, які б змогли до кожному розширити свій світогляд. А головною метою моєї творчості було б дарування людям задоволення від читання, тому що мені не хочеться, щоб мої читачі нудились гортаючи сторінки книги, а навпаки – раділи кожній маленькій перемозі моїх літературних героїв і також переживали з ними всі хвилюючі моменти.
Всі ці думки та мрії надихають мене до творчості і я насправді хочу стати видатною письменницею і написати багато книжок, що будуть окрасою кожної бібліотеки справжніх прихильників мистецтва. Переделай за себя ( мальчик )