Соціалізація - наше життя в соціумі, спілкування з іншими людьми, вміння знаходити компроміси, вирішувати проблеми та инше.
Хто я? Що я можу зробити для суспільства? Кожен з нас колись замислювався над своїм призначенням, над своїм місцем у цьому світі і у житті загалом. Мені довелося зштовхнутися з цим питанням при написанні цого твору, але конкретних висновків я ще не зробив.
Своє місце в житті суспільства можна визначити багатьма критеріями.
Наприклад, твоя майбутня професія. На даний момент, я бачу себе психологом, бо завжди прагнув бути корисним іншим, хотів допомагати вирішувати проблеми близких та друзів. Психологія може дати мені можливість втілити все це в реальність, адже сутністю цієї професії є надання до в адаптації людини до нормального життя, до в позбавленні від негативних емоцій, вирішення проблем, конфліктів,комплексів та багато іншого. Якщо я стану у цій сфері справжнім професіоналом, то, таким чином, мрії про зміни світу на краще стануть реальністю, відтак я зможу себе реалізувати і знайти своє місце у житті.
Також, явним прикладом з визначенням у суспільстві є наші мрії та цілі.
Та самим важливим критерієм, як на мене, щоб знайти себе є "гармонія".
Отже, якщо скласти все ці критерії, то тобі буде легко визначитись у чому твоя участь в житті суспільства. На жаль, мені вдалося тільки трошечки заглибитися в його вивчення, але я сподіваюсь, що дійду більш конкретних висновків пізніше.
у кіноповісті "Зачарована Десна" сюжет будується на асоціативних зв'язках між спогадами про дитинство. їх ланцюг такий: буяння городу, "географічні" межі якого сягають старої повітки й погребні з одкритою лядою, що на ній любив спати дід. Це перший кадр. Далі йде спогад про діда, який завершується описом його кашлю-реву (кадр другий), від якого (несподівано-вмотивований хід!) малий Сашко ховається спочатку в тютюн, потім — в огірки, а відтак — у моркву (кадр третій). Епопея з прабабою Марусиною — це четвертий кадр. Так цей монтаж замикається просторовою точкою — городом, а в часі—це розповідь-сповідь про дитинство, побудована вільно, невимушено, зокрема тому, що оповідь ведеться від першої особи, в якій зливаються голоси автора та оповідача.
Соціалізація - наше життя в соціумі, спілкування з іншими людьми, вміння знаходити компроміси, вирішувати проблеми та инше.
Хто я? Що я можу зробити для суспільства? Кожен з нас колись замислювався над своїм призначенням, над своїм місцем у цьому світі і у житті загалом. Мені довелося зштовхнутися з цим питанням при написанні цого твору, але конкретних висновків я ще не зробив.
Своє місце в житті суспільства можна визначити багатьма критеріями.
Наприклад, твоя майбутня професія. На даний момент, я бачу себе психологом, бо завжди прагнув бути корисним іншим, хотів допомагати вирішувати проблеми близких та друзів. Психологія може дати мені можливість втілити все це в реальність, адже сутністю цієї професії є надання до в адаптації людини до нормального життя, до в позбавленні від негативних емоцій, вирішення проблем, конфліктів,комплексів та багато іншого. Якщо я стану у цій сфері справжнім професіоналом, то, таким чином, мрії про зміни світу на краще стануть реальністю, відтак я зможу себе реалізувати і знайти своє місце у житті.
Також, явним прикладом з визначенням у суспільстві є наші мрії та цілі.
Та самим важливим критерієм, як на мене, щоб знайти себе є "гармонія".
Отже, якщо скласти все ці критерії, то тобі буде легко визначитись у чому твоя участь в житті суспільства. На жаль, мені вдалося тільки трошечки заглибитися в його вивчення, але я сподіваюсь, що дійду більш конкретних висновків пізніше.
Объяснение:
у кіноповісті "Зачарована Десна" сюжет будується на асоціативних зв'язках між спогадами про дитинство. їх ланцюг такий: буяння городу, "географічні" межі якого сягають старої повітки й погребні з одкритою лядою, що на ній любив спати дід. Це перший кадр. Далі йде спогад про діда, який завершується описом його кашлю-реву (кадр другий), від якого (несподівано-вмотивований хід!) малий Сашко ховається спочатку в тютюн, потім — в огірки, а відтак — у моркву (кадр третій). Епопея з прабабою Марусиною — це четвертий кадр. Так цей монтаж замикається просторовою точкою — городом, а в часі—це розповідь-сповідь про дитинство, побудована вільно, невимушено, зокрема тому, що оповідь ведеться від першої особи, в якій зливаються голоси автора та оповідача.