Творча практика Олександра Олеся та Миколи Вороного має чимало спільних рис. Поетів об’єднує тематичне коло. Обидва з них торкались питань вірності батьківщині, її єдності, революції 1917 років, які знайшли відображення у збірках М. Вороного «За Україну» та О. Олеся «Чужина». Митці прагнули оновити віршову техніку, шукали нові жанрові форми. Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії. Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).
ответ:Завжди залишаються незабутні враження від кожної прочитаної книги. Мені подобається такий епічний жанр літератури як новела. Цікаво читати твір, у якому немає другорядних персонажів, коли можна дослідити психологію, душевний стан і причини вчинків тільки одного або двох героїв. Але найбільше в новелі мене, як і багатьох інших, приваблює напружений сюжет і несподіваний фінал. В цьому і краса цього порівняно невеликого за обсягом жанру літератури.
Таким твором є «Момент» Володимира Винниченка. Письменник знайомить читача і не знайомить одночасно з героями. У новелі перед нами постають двоє людей: жінка і чоловік, імен яких навіть не вказано, відомо лише прізвисько жінки – Муся. Та й сама героїня відповідаючи на питання як її звати, говорить: «Фу, казна-що!.. А ім’я – пошлість», тим самим даючи зрозуміти, що мало знати ім’я людини для того, щоб пізнати її. Найбільше в цій жінці вражає її сміливість, яка зазвичай притаманна «сильній статі». Вона готова застрелити себе з револьвера лиш би не попастись в руки стражникам.
Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії.
Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).
ответ:Завжди залишаються незабутні враження від кожної прочитаної книги. Мені подобається такий епічний жанр літератури як новела. Цікаво читати твір, у якому немає другорядних персонажів, коли можна дослідити психологію, душевний стан і причини вчинків тільки одного або двох героїв. Але найбільше в новелі мене, як і багатьох інших, приваблює напружений сюжет і несподіваний фінал. В цьому і краса цього порівняно невеликого за обсягом жанру літератури.
Таким твором є «Момент» Володимира Винниченка. Письменник знайомить читача і не знайомить одночасно з героями. У новелі перед нами постають двоє людей: жінка і чоловік, імен яких навіть не вказано, відомо лише прізвисько жінки – Муся. Та й сама героїня відповідаючи на питання як її звати, говорить: «Фу, казна-що!.. А ім’я – пошлість», тим самим даючи зрозуміти, що мало знати ім’я людини для того, щоб пізнати її. Найбільше в цій жінці вражає її сміливість, яка зазвичай притаманна «сильній статі». Вона готова застрелити себе з револьвера лиш би не попастись в руки стражникам.
Объяснение: