Скласти літературний паспорт за планом:
історична основа новели;
композиція твору, її особливості;
тема твору;
ідея твору;
основна думка;
художні деталі, їх роль у новелі;
Вчинки, риси характеру Фрідріха, які найкраще його характеризують
Чи викликає німець співчуття? Чому?
Поясніть назву новели
Сенкан до новели

В цьому році зима не вдягала білої свити. 
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. 
Пошукала, поплакала... Що ж робити? - 
Бідувала в старій із торішніх зів'ялих трав.Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. 
Сперечалася з морем, несла сум'яття вітрів. 
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться, 
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки. 
Лід кришився, б'ючись об каміння берегове... 
І нарешті по Одрі - темній, широкій - 
На останній крижині самотня чайка пливе.- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря? 
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна. 
А крижина тонка. А крижина майже прозора... 
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила? 
затріщить і відломиться... Піде вода кругами... 
- Дивна людино! Я ж маю крила, 
Нащо крилатим ґрунт під ногами?

Свій геніальній твір – кіноповість «Україна в огні» Олександр Довженко створив у 1943 році. Письменник на власні очі бачив усе, про що писав: бачив, як палали хати і гіркі сльози на очах у молодиць, що лишалися вдовами. У своєму творі він описав страждання народу і формування його волі до перемоги. Але не тільки історичну цінність має кіноповість. Романтична історія про кохання, що почалося на початку війны – одна із сюжетних ліній твору. Молода Олеся не хотіла дістатися німцям і попросила одного з танкістів провести з нею ніч. «Якийсь хвилюючий сором все ж таки сковував і не покидав його, а її неначе ні. Вона і соромилась, і ні... Вона сповняла свій, одній лиш їй начертаний закон». Саме так почували себе герої, але наступні дії дівчини «розтопили лід». Вона приклала руку хлопця до свого серця і цей жест об’єднав їх. Вранці вони мусили розпрощатися, але Олеся була щасливою і казала, що спробує у майбутньому знайти Василя, а він обіцяв їй вернутися. Їхне кохання почалося з прохання і зберігалося протягом всього твору. Поранений і непритомний Василь марив дівчиною, що напоїла його водою з відра і запросила до хати. Навіть роки розлуки не стерли з його почерствілого у боях серця ніжної любові до тендітної Олесі. Сама ж дочка Лавіна Запорожця пережила також багато і рідше згадувала свого першого хлопця, намагаючись вижити у палаючому світі. Вона посивіла, очерствіла и постаріла, але все ж таки повернулася на місце, де колись була її домівка. Там же, у спаленій Тополівці вона знову зустріла танкіста Василя. Вони обидва змінилися, але їх любов такою і лишилася. Чому? Адже любов сильніша, ніж усе інше. Вона торжествує навіть на війні, що і сказав Олександр Довженко.