Образ крил у віршах Ліни Костенко «Чайка на крижині» й «Крила» — алегоричний. - Пригадай, що таке алегорія. Алегорія — це інакомовлення; наділення тварин, птахів, рослин, предметів рисами характеру людини. Із цим визначенням ми ознайомилися в 6 класі, коли з'ясовували, які жанрові особливості має байка. Проте таке визначення алегорії вузьке. У ширшому розумінні алегорія — це б двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями. У вірші Ліни Костенко «Крила» конкретним художнім образом є крила (один план художнього зображення), а прихованим реальним явищем є такі людські якості, як піднесення, натхнення, упевненість, незалежність (другий план художнього зображення). Отже, образ крил в однойменному творі Ліни Костенко алегоричний.Метафора, персоніфікаціяКрига буйно ломилась у відкриті двері протоки.МетафораІ, нарешті, по Одрі – темній, широкій – на останній крижині самотня чайка пливеЕпітетиНащо крилатим грунт під ногами?Риторичне питанняЗемлі немає, то буде небо.Антоніми, антитеза, протиставленняА крила має. А крила має!Повтор; анафора; окличне речення
«Маруся» Григорій Квітка-Основ’яненко історія написання Джерела для написання повісті «Маруся» • Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст. • Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. • Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». • Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті. Історія створення повісті «Маруся» Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.
