Проминуло багато часу з тієї пригоди. У нас почався урок української літератури. І того ранку до нас у клас, який знаходиться на другому поверсі, забігла незнайомка. Вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. Тому здалася нам знайомою. Вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. Потім відвела погляд на когось іншого. За мить вона промовила: – Любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. Думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. ЇЇ звати … Тут хтось перебив Алю: – Про що ти говориш? Аля спочатку оглянулась, а потім додала: – Напевно, хтось не прочитав казки. Але цим ми шкодимо самі собі. Кожну незавершену справу бачить Недочеревик і записує її. Тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. Не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. Раптом у кутку Аля побачила якусь річ та промовила: – Он як! Там стінгазета скраю лежить. Розгорнула її і сказала: – Так не годиться. Вона не є завершена. Недочеревик її уже побачив. Нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали. Всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. А Аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів. Я також зрозуміла цей урок. Надалі не буду залишати незавершені справи. І цей урок української літератури я теж не забуду.
Кили я читаю книгу, я завжди переписую у спеціальний зошит вислови, які мені сподобалися. Я дуже люблю гортати сторінки збірників афоризмів, бо в цих висловах іноді криються думки, які дуже впливають на мене та примушують замислитися. Я люблю в компанії чи в своєму класі влучно та дотепно процитувати якогось відомого діяча. Це завжди підвищує всім настрій. Хто ж це, що свого часу висловились так мудро? До речі, для того, щоб зрозуміти іншого філософа, не обов’язково читати його трактати і досліджувати біографію. Мені припали до душі деякі афоризми Григорія Сковороди. Вони дуже мудрі влучні та образні. Деякі з них я виписав до свого зошита.
Ні про що не турбуватися — значить не жити, а бути мертвим, адже турбота стан душі, а життя — це рух», — пише Григорій Сковорода. Мені дуже подобається цей вислів. І справді, скільки людей у своєму житті хоча б раз потерпали через чиюсь байдужість. Навіть у різноманітних державних кодексах пишуть: «злочинна бездіяльність». Отже, бездіяльність також буває злочинною! На жаль, не всі це розуміють. Часто прикро буває бачити, як хтось замість рішучих говорить: «Моя хата скраю». До речі, у своєму зошиті, я знайшов схожий вислів Льва Толстого: «Вечно бороться и метаться, а спокойствие — душевная подлость».
Мене спочатку вразило те, що два зовсім різних за епохою та стилем творчості митці так схоже висловились. Але потім я дійшов висновку, що існують деякі вічні цінності людського життя, які не залежать від часу чи якоїсь епохи. Рух людської душі, невпинний духовний розвиток і творчий пошук — це одна з таких вічних цінностей.
«Не все отрута, що неприємне на смак» — цей афоризм вчить нас не шукати тільки задоволень, а розуміти, що корисне не завжди приємне. Це, наприклад, як гіркі ліки, що їх треба випити, аби одужати. Існують, звісно, і духовці піки: робота над собою, над власними вадами. Бо це сприяє вдосконаленню, духовному зміцненню та «одужанню» від власних вад і комплексів.
Не отрібні сковороді почесті, високі посади і багатства. Він вважав життя за совістю, а головне в житті — залишатися самим собою, бути вільним і незалежним. Великий філософ обрав шлях втечі від світу зла і свободи духу. У спокусливі сіті заради великого багатства «лакомства нещасного» Сковорода так і не дався. Він з повним прав ом заповідав написати на своїй могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав».
Вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. Тому здалася нам знайомою. Вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. Потім відвела погляд на когось іншого. За мить вона промовила:
– Любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. Думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. ЇЇ звати … Тут хтось перебив Алю:
– Про що ти говориш?
Аля спочатку оглянулась, а потім додала:
– Напевно, хтось не прочитав казки. Але цим ми шкодимо самі собі. Кожну незавершену справу бачить Недочеревик і записує її. Тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. Не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. Раптом у кутку Аля побачила якусь річ та промовила:
– Он як! Там стінгазета скраю лежить.
Розгорнула її і сказала:
– Так не годиться. Вона не є завершена. Недочеревик її уже побачив. Нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали.
Всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. А Аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів.
Я також зрозуміла цей урок. Надалі не буду залишати незавершені справи. І цей урок української літератури я теж не забуду.
Кили я читаю книгу, я завжди переписую у спеціальний зошит вислови, які мені сподобалися. Я дуже люблю гортати сторінки збірників афоризмів, бо в цих висловах іноді криються думки, які дуже впливають на мене та примушують замислитися. Я люблю в компанії чи в своєму класі влучно та дотепно процитувати якогось відомого діяча. Це завжди підвищує всім настрій. Хто ж це, що свого часу висловились так мудро? До речі, для того, щоб зрозуміти іншого філософа, не обов’язково читати його трактати і досліджувати біографію. Мені припали до душі деякі афоризми Григорія Сковороди. Вони дуже мудрі влучні та образні. Деякі з них я виписав до свого зошита.
Ні про що не турбуватися — значить не жити, а бути мертвим, адже турбота стан душі, а життя — це рух», — пише Григорій Сковорода. Мені дуже подобається цей вислів. І справді, скільки людей у своєму житті хоча б раз потерпали через чиюсь байдужість. Навіть у різноманітних державних кодексах пишуть: «злочинна бездіяльність». Отже, бездіяльність також буває злочинною! На жаль, не всі це розуміють. Часто прикро буває бачити, як хтось замість рішучих говорить: «Моя хата скраю». До речі, у своєму зошиті, я знайшов схожий вислів Льва Толстого: «Вечно бороться и метаться, а спокойствие — душевная подлость».
Мене спочатку вразило те, що два зовсім різних за епохою та стилем творчості митці так схоже висловились. Але потім я дійшов висновку, що існують деякі вічні цінності людського життя, які не залежать від часу чи якоїсь епохи. Рух людської душі, невпинний духовний розвиток і творчий пошук — це одна з таких вічних цінностей.
«Не все отрута, що неприємне на смак» — цей афоризм вчить нас не шукати тільки задоволень, а розуміти, що корисне не завжди приємне. Це, наприклад, як гіркі ліки, що їх треба випити, аби одужати. Існують, звісно, і духовці піки: робота над собою, над власними вадами. Бо це сприяє вдосконаленню, духовному зміцненню та «одужанню» від власних вад і комплексів.
Не отрібні сковороді почесті, високі посади і багатства. Він вважав життя за совістю, а головне в житті — залишатися самим собою, бути вільним і незалежним. Великий філософ обрав шлях втечі від світу зла і свободи духу. У спокусливі сіті заради великого багатства «лакомства нещасного» Сковорода так і не дався. Він з повним прав ом заповідав написати на своїй могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав».