За жанром: громадянська лірика історія створення: належить до збірки з "Вершин і Низин, став революційною піснею. Мотив-тема: бородьба народних мас за світле майбутне, несхитна віра в їхню перемогу. Ліричний герой: Вічний революціонер: дух, наука, душка, думка, воля. Автор акцентує, що вічний дух неспококою та прагнення до свободи - це характерна риса нашого народу.
Автор наголошує на розмаху повстання і його позитивному впливі.
Проте Франко розуміє, що рух до нового, щасливого життя тривалий і не легкий.
Кінець дня. Місто втомилося. Неначе виснажена працею людина, яка мріє про відпочинок, місто ледве-ледве відкриває сонні, напружені повіки. Його важка хода, залишає сірі, непримітні сліди на вулицях. Смог, дим, шум, гомін людей, що після важкого робочого дня плентаються додому... Усе це лягає на місто цупкою, однотонною завісою. Здається, це місто, як пробуджений велетень, що мріє знову зануритися в солодкий сон, до царства Морфея. Місто втомилося від вічних пробок на дорогах, від гучної, грубої музики ночами ...Так дайте ж зігнувшомуся велетню трохи відпочити, щоб він розправив плечі і з новими силами міг гордо йти вперед.
історія створення: належить до збірки з "Вершин і Низин, став революційною піснею.
Мотив-тема: бородьба народних мас за світле майбутне, несхитна віра в їхню перемогу.
Ліричний герой: Вічний революціонер: дух, наука, душка, думка, воля.
Автор акцентує, що вічний дух неспококою та прагнення до свободи - це характерна риса нашого народу.
Автор наголошує на розмаху повстання і його позитивному впливі.
Проте Франко розуміє, що рух до нового, щасливого життя тривалий і не легкий.
Кінець дня. Місто втомилося. Неначе виснажена працею людина, яка мріє про відпочинок, місто ледве-ледве відкриває сонні, напружені повіки. Його важка хода, залишає сірі, непримітні сліди на вулицях. Смог, дим, шум, гомін людей, що після важкого робочого дня плентаються додому... Усе це лягає на місто цупкою, однотонною завісою. Здається, це місто, як пробуджений велетень, що мріє знову зануритися в солодкий сон, до царства Морфея. Місто втомилося від вічних пробок на дорогах, від гучної, грубої музики ночами ...Так дайте ж зігнувшомуся велетню трохи відпочити, щоб він розправив плечі і з новими силами міг гордо йти вперед.