Вцьому році зима не вдягала білої свити. часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. пошукала, що ж робити? -- бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав. як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів. все збиралась на силі, та не встигла огледіться, як проснулись дерева і на одрі лід потемнів. крига буйно ломилась у відкриті двері протоки. лід кришився, б’ючись об каміння і нарешті по одрі -темній, широкій - на останній крижині самотня чайка пливе. - ти куди ж розігналась? чи бува не до самого моря? чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна. а крижина тонка. а крижина майже ну, а що, як її підмиє вода весняна? ну, а що, коли їй та удержать тебе несила? затріщить і ві піде вода - дивна людино! я ж маю крила, нащо крилатим ґрунт під ногами?
Мені подобаєть поезія шевченка. в своїх віршав він передає нам свої почуття, любов до батьківщини. більшість віршів тараса сумні. коли я читаю його вірші моя душа сповнена смутку. він пише про мир на україні і не тіки. в своїх віршах він висловлює любов до батьківщини. і нас закликає щоб ми не робили нічого поганого завжди були за батьківщину. щоб ніколи її не міняли. адже більшість його віршів саме про батьківщину про мир на землі. вірші тараса захоплюючі і мені вони дуже подобаються. мій найулюбленіший вірш заповіт!
