Самостійна робота В. Дрозд. “Білий кінь Шептало”
1 варіант
1. Головна проблема оповідання “Білий кінь Шептало”
А особистості й натовпу
Б перебування коня в табуні
В відчай Шептала після удару конюха
Г бажання Шептала залишатися сірим
2. Що своїм “приземленим розумом” розумів Степан?
А коні не люблють Шептала
Б кінь сподівається на його добрість
В тимчасовість влади над конем
Г Шептало покірний і працювитий
3. Інстинкт підказував Шепталові, що
А коні дуже обмежені
Б він пожене ще табун до водопою
В рано чи пізно люди зломлять його
Г проти вітру не побіжиш
4. Шептало, на його думку
А став вільним
Б зумів прикинутися, і люди повірили
В міг виконувати ту роботу, яку любив
Г завжди мав смачну конюшину
5. Що відчував кінь, коли зі звичною покірністю ступив за хлопчиком?
А краще тягти, не очікуючи на батіг
Б що він був звичайним конем
В полонений страхом, забуває всі недавні думки
Г як ніколи раніше, відчув свою неволю
6. У спогадах про минуле Шептало відчував
А п’янкий дух забутої волі
Б страх перед майбутнім
В його повільно засмоктував відчай
Г байдужість
7. Коли Степан зненацька вдарив коня, той
А покірно зносить удар
Б відчуває прощення до Степана
В з несподіванки підкидає ноги й спотикається
Г відірвався й утік
8. Мати Шептала працювала в
А селян, обробляла землю
Б фермера
В цирку
Г лісника
9. Стукіт копит коня порівнюється у творі із
А рухом поїзда
Б звуком дятла
В гуркотом на небі
Гмузичним тактом
10. Кінь утік до річки, бо
А йому запахло дитинством
Б відчув п’янкий дух забутої волі
В його пройняв відчай
Г хотів стати білим конем
11. У водяному дзеркалі річки Шептало побачив
А що він брудний сірий кінь
Б себе й зорі, що відбилися у воді
В свою чисту прекрасну білизну
Г що він великий і сильний
12. Образ Шептала символізує
А роздвоєння особистості, деформація її в умовах хворого суспільства
Б збереження природи
В ставлення людини до виконання своїх обов’язків
Г зображення думок, настроїв, викликаних життєвими обставинами​

Митько та Сергійко - веселі друзі. Обоє дуже винахідливі та кмітливі. Мають силу волі, терпеливість. Жага до пригод наштовхує їх на неприємності.Та завдяки їхній кмітливості, вони завжди виходять "сухими з води". Люблять дізнаватись багато нового та цікавого. Хлопці дуже сміливі та цілеспрямовані. В деякій мірі Митько не дуже любить читати та навчатись, але завдяки вірній дружбі з Сергійком він все ж таки згоджується на його умови. Сергій ж більш м"який, любить науку та захоплюється нею. Головна причина успішності хлопців - дружність та кмітливість.

Згадаймо зі шкільної літератури старших класів драму-феєрію Лесі Українки „Лісова пісня”. Її головний герой Лукаш зі своєю матір’ю та дядьком Левом звели невеличку хатку в лісі. З самого початку його зачаровує краса лісу, і він хоче грати й грати, милуватися природою. А й справді, ліси на Волині дуже гарні і зачарують не лише хлопчину, а будь-кого, хто туди завітає. Лукаш зустрів Мавку і закохався в неї з першого погляду, Адже ж вона й справді красуня. Та, нажаль, не у всьому я можу його підтримати. Розмовляючи з Мавкою вперше, він пестив її, голубив, обіцяв ледь не „Золоті гори”, а в звичайний інший день докоряв їй за те що вона не приносить користі, не працює по господарстві, та ще й мати сварять за неї. Таким чином хлопчина згубив своє кохання у повсякденному клопоті, забувши, що Мавка не звичайна сільська дівчина, яка звикла до роботи, а тендітна лісова істота, що все своє життя проживає граючись та співаючи, у злагоді з природою. Вона звикла радіти усьому: співу пташок, квіту рослин. Лукаш теж любив природу, та під час роботи не зважав на це. Мавка могла знайти в ньому те, чого не звидить звичайна людина, вона побачила його душу, яка співала через сопілку, і покохала його через його спів. Покохала щиро й віддано, одразу й назавжди. Згодом Лукаш почав виробляти таке, що зрозуміти його мені не вдалося: він одружився з Килиною, щоб показати Мавці, вона не „Лісова царівна”, адже Мавка його, щоб Килина більше не приходила до них, бо чуло серце Мавки, що недобра ця жінка. Жив з нелюбою собі жінкою, а потім зник на довгий час. Незрозуміло, чому він перемінив своє ставлення до Мавки, бо казав він їй про свою любов велику, і про те, що люди паруються на все життя, як голуби.

Ads by optAd360
Якби я став на його місце з самого початку твору, то, мабуть, спробував би урівноважити ситуацію одразу. Все ж краще було б не доводити до конфліктних ситуацій. Я допоміг би Мавці пристосуватись до свого ритму життя, дав зрозуміти матері, що я кохаю Мавку і не збираюсь так відступатись. Вона здібна дівчина і може навчитись усього. Найголовніше те, що вона бажає навчитись усього цього повсякденного клопоту. Вона чемна і не свариться, не ображає нікого. А веселішу дівчину ще спробуй знайти. Моральні закони того часу були трохи іншими, та все ж хатка була в лісі, і ніхто не бачив, що у них відбувається. Через деякий час було б весілля, та не з Килиною, а з Мавкою. Я думаю, що далі все пішло б по-іншому: ми зажили б щасливо, разом. Дуба столітнього не зрізали б і при мені, і при дітях і онуках моїх, і далі через покоління зберігали б дуб сього, як символ родинного щастя нашого та поєднання природи і людини, реального і міфічного.