с заданием ПО ДОРОЗІ ДОДОМУ
Женя повертався зі школи. Двірники кололи на асфальті лід, дрібні крижинки вилітали з-під ломів і, виблискуючи гострими крайками, по коротких або довших дугах перелітали в повітрі. Сонце дивилося на місто радісно й доброзичливо, широко всміхаючись. І та усмішка випромінювала стільки тепла, що крижані скалки танули, підтікаючи свіжою водою, а по димно-сизих бурульках, що висіли на ринвах, котилися дзвінкі холодні краплі...
І раптом Женя зупинився. І не тому, що на розі вулиці, де збоку примостився скверик з плакучими вербами, стояв натовп. Його увагу прикував не натовп, а те, що привернуло увагу натовпу.
Знімали кіно. Один чоловік, якого зразу ж можна було визначити як найголовнішого, сидів на високому стільці. Коли щось було не так і чоловік сердився, то він енергійно махав ногами, неначе їхав на велосипеді. Перед ним був незрозумілий масивний апарат, який міг разом із стільцем рухатися по двох рейках, наближаючись або віддаляючись від жовтого автобуса. А біля жовтого автобуса повільно виростала черга. Спершу стояв дідусь, який читав газету. Дідусь раз у раз поправляв окуляри і зиркав на сонце, мружачись.
За ним прилаштувалася молодиця з кошиком, з якого виглядав стурбований довгошиїй гусак. Далі дівчина у вовняній хустині. Гарній дівчині було душно, і вона почала розв'язувати хустину, аж доки вугільні коси не розсипались в неї по плечах. З незалежним виглядом повільно наблизився студент. Він трохи здивовано зиркнув на гарну дівчину, а потім обличчя в нього стало таким, неначе біля автобуса нікого, крім нього, не було. Підбіг хлопчик з ранцем за спиною і, не стаючи в кінець черги, пробрався аж до зачинених дверей автобуса. (Є. Гуцало)
Завдання:
1.Скласти план до тексту «По дорозі додому».
2.Виконати творчу роботу: «Що зробив хлопчик із ранцем за плечима?
Автор навчає нас цим твором бути злом,ненавистю до всіх оточуючих,егоїстом,завжди робити всім шкоди,вбивати чи все ж таки бути добрим,щирим,добродушним,допомагати у тяжку годину? Це і є одією із найбільш важливіших проблем твору,добро та зло. Народна мораль говорить, добро завжди прекрасне, а зло - потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив.
Саме зла, а не добра більше зазнав у своєму житті головний герой твору,селянин-бунтар, невтомний шукач правди Чіпка Варениченко.Син зневаженої селянки-біднячки Чіпка зростає в злиднях, в атмосфері недоброзичливості і гноблення. Тяжке у хлопця диниство.Ще будучи малим він вже відчував на собі всю несправедливість людей, терпів їх насмішки, що і зародило маленьку частинку ненависті і злості до оточуючих.Саме це і робить перші злочини хлопця.ВІн спершу видобує очі в образа,а згодом він спроможний заподіяти боляче іншій істоті,вбити її.Ненависть у серці Чіпки з роками ще більше зростала і навіть до своєї рідної матері. на мою думку він не правильно поступав,якою б не була Мотря вона все ж таки - матір,яка бажала своїй дитині все найкраще,ночей не доспала,працювала з ранку до ночі аби був Чіпка ситий та одягнений.коли виріс парубок,Мотря так і не почула слів подяки. я вважаю вирісши чіпка став злочинцем та вбицею,він вже не шукав правди чи справедливості ,як раніше,а лише звинувачував у всьому людей,мріяв про помсту.Іншого шляху Чіпка знайти не міг,адже він був переконаний,що чинить справедливо.Окрім цього, хлопець постійно шукав захисту у горілці, бо думав: нап’ється, й усе стане добре. .Він опустився на саме дно,але в його душі залишилася частинка добра,хлопец знайшов цю частинку в собі і змінив своє життя:перепросив у матері,одружився.Але все ж таки Чіпку не можна назвати позитивним героємвін швидше злодій,ніж борець проти неправди та зла.))