Люба — перша приятелька Михайлика, шкільна подруга. Ця дівчина — сама щедрість, доброта. Вона мовби випромінює сонце. Це маленька лісова царівна, яка знає дуже багато таємниць природи. Дівчина надзвичайно , чуйна. Це вона «пособила» Стельмахам не їхати з Поділля в Херсонські степи… Як і тітка Василина, Люба співуча: «В них живуть голоси… предків». Героїня розуміє проблеми іншого і сприймає їх, як свої. Дідусь Михайлика був незвичайно вмілою людиною і мав «золоті руки». Він настільки багато усього вмів, настільки багато допомагав людям, що його «знав увесь повіт». Найдорожчими для дідуся була «земля, вірна жінка і пісня». Він настільки поважав свою дружину, що коли пізно повертався з заробітків, не смів її будити і проводив ніч під її вікном. «…Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда». Дід Дем’ян занеміг і незабаром помер. Не надовго пережила свого чоловіка і бабуся Михайлика. Ганна Іванівна, мати Михайлика, — найпоетичніший образ повісті. Незважаючи на тяжке життя, вона зберегла поетичну душу, вміння дивуватися звичайним речам: першому пуп’янку, цвіту соняшника, вранішній росі, легенькому туману, плачу дерева навесні. Усього, то знала й відчувала, мама навчала сина В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби. Джерело: https://dovidka.biz.ua/gusi-lebedi-letyat-harakteristika-batka
Повість Івана Франка-Захар Беркут навчає нас бути сміливими і виражати свою особисту думку так як Мирослава.Адже вона не побоялася того що Тугар Вовк був проти того щоб його донька одружувалася з Максимом Беркутом,і вона проти його волі була з Максимм.Образ Захара Беркута вчить нас того що потрібно зважати на інших а не діяти лише те що сам задумав.Це він показав тим що хоча громада йому і довіряло він робив ті рішення які вподобають усі громадяни. А в загальному ця повість вчить нас замислюватися над своїми вчинками і бути чесними та справедливими. Також вона просуває патріотизм до своєї землі, так як громадяни Тухольщини билися до останнього аби не дати прохід через Карпати. А в першу чергу вона показує любов Мирослава до Максима і як людина може пожертвувати своїм тілом заради коханої людини.
Дідусь Михайлика був незвичайно вмілою людиною і мав «золоті руки». Він настільки багато усього вмів, настільки багато допомагав людям, що його «знав увесь повіт». Найдорожчими для дідуся була «земля, вірна жінка і пісня». Він настільки поважав свою дружину, що коли пізно повертався з заробітків, не смів її будити і проводив ніч під її вікном. «…Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда». Дід Дем’ян занеміг і незабаром помер. Не надовго пережила свого чоловіка і бабуся Михайлика.
Ганна Іванівна, мати Михайлика, — найпоетичніший образ повісті. Незважаючи на тяжке життя, вона зберегла поетичну душу, вміння дивуватися звичайним речам: першому пуп’янку, цвіту соняшника, вранішній росі, легенькому туману, плачу дерева навесні. Усього, то знала й відчувала, мама навчала сина
В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/gusi-lebedi-letyat-harakteristika-batka
А в загальному ця повість вчить нас замислюватися над своїми вчинками і бути чесними та справедливими.
Також вона просуває патріотизм до своєї землі, так як громадяни Тухольщини билися до останнього аби не дати прохід через Карпати.
А в першу чергу вона показує любов Мирослава до Максима і як людина може пожертвувати своїм тілом заради коханої людини.