Роман «Мастер и Маргарита» М. Булгакова Тестовые задания 1. Какой номер носит "нехорошая квартира" в романе "Мастер и Маргарита"? 1. №30 2. №40 3. №50 4. №60 2. Кого из героев романа зовут Фаготом? 1. Коровьева 2. Кота Бегемота 3. Варенуху 4. Мастера 3. Какие цветы несет Маргарита, когда впервые видит Мастера? 1. розы 2. мимозы 3. гвоздики 4. ландыши 4. Как зовут девушку, которая состоит в свите Воланда ? 1. Фрида 2. Наташа 3. Маргарита 4. Гелла 5. Какую драгоценность дарит Воланд Маргарите после бала? 1. подкову 2. перстень 3. гребень 4. часы 6. Как зовут героиню, которая разливает масло на трамвайной остановке? 1. Наташа 2. Маргарита 3. Груня 4. Аннушка 7. Какого цвета шерсть у кота Бегемота в романе "Мастер и Маргарита"? 1. рыжая 2. черная 3. белая 4. серая 8. Председателем какой организации является Берлиоз? 1. театр Варьете 2. Драмлит 3. МАССОЛИТ 4. жилищное товарищество 9. Как зовут директора клиники для душевнобольных, куда попадают герои романа? 1. Прокофьев 2. Стравинский 3. Бернадский 4. Римский 10. Прокуратором какой местности является Понтий Пилат? 1. Аравия 2. Ликия 3. Каппадокия 4. Иудея 11. У кого из героев изо рта торчит клык? 1. у Азазелло 2. у Коровьева 3. у Воланда 4. у Геллы 12. Сколько лет Маргарите в романе "Мастер и Маргарита"? 1. 25 лет 2. 30 лет 3. 35 лет 4. 40 лет 13. Кто из героев пишет роман о Понтии Пилате? 1. Коровьев 2. Берлиоз 3. Мастер 4. Римский 14. Где знакомятся Мастер и Маргарита? 1. в цветочном магазине 2. на сеансе черной магии 3. в трамвае 4. на улице 15. Кто из героев носит берет? 1. Воланд 2. Коровьев 3. Азазелло 4. Гелла 16. Где Берлиоз и Бездомный встречают Воланда? 1. на Чистых прудах 2. на Патриарших прудах 3. на Воробьевых горах 4. на Цветном Бульваре 17. Кто из героев носит клетчатый костюм? 1. Воланд 2. Коровьев 3. Кот Бегемот 4. Берлиоз 18. Как зовут домработницу Маргариты? 1. Груня 2. Аннушка 3. Гелла 4. Наташа 19. У кого из героев есть шрам на шее? 1. у Маргариты 2. у Наташи 3. у Геллы 4. у Фриды 20. Что падает на голову зрителям во время сеанса черной магии? 1. снег 2. деньги 3. конфеты 4. камни 21. У кого из героев один глаз черный, а другой - зеленый? 1. у Азазелло 2. у Воланда 3. у Мастера 4. у Коровьева 22. На каком языке не говорит Понтий Пилат в романе "Мастер и Маргарита"? 1. на арабском 2. на греческом 3. на арамейском 4. на латинском 23. Кто из героев романа называет себя переводчиком Воланда? 1. Кот Бегемот 2. Азазелло 3. Коровьев 4. Мастер 24. Кто из героинь романа становится хозяйкой бала у сатаны? 1. Гелла 2. Наташа 3. Фрида 4. Маргарита 25. Кто из героев романа носит разбитое пенсне? 1. Коровьев 2. Кот Бегемот 3. Берлиоз 4. Азазелло 26. На какой улице находится квартира Берлиоза? 1. на Патриарших прудах 2. на Тверской 3. на Садовой 4. на улице Грибоедова 27. Сколько лет Мастеру в романе "Мастер и Маргарита"? 1. 25 2. 33 3. 38 4. 40 28. Кто из героев романа выигрывает крупную сумму в лотерее? 1. Берлиоз 2. Мастер 3. Степа Лиходеев 4. Маргарита 29. На каком предмете Маргарита летает по городу? 1. на щетке 2. на метле 3. на кочерге 4. на вешалке 30. Кто сжигает рукопись романа о Понтии Пилате? 1. Маргарита 2. Мастер 3. Алоизий Могарыч 4. Азазелло
Мир та злагода. Щось повiльне, тепле, м’яке, затишне. Щира усмiшка, дзвiнкий смiх.
Впевненiсть у чомусь, у наступному днi, наприклад. Що буде все добре, буде, де
жити, що ïсти, у що одягатись. Буде освiта, чесна робота, щасливе життя.А як щодо асоцiацiй на поняття “вiйна” та “злиднi”? Жорстоке, холодне, стрiмке,
бурхливе. Питання про завтрашнiй день, взагалi про життя, невпевненiсть у всьому.
Турботи, незгоди, муки, плач, ридання…
Вiйна i мир. Свiтло та темрява. Пiсля довгого часу, проведеного у свiтлi, у
несподiванiй темрявi ми не побачимо нiчого, крiм густого мороку. Пiсля рокiв миру
чи можна повiрити у реальнiсть жаху? Страшних подiй, якi вiдбулись i якi ще
стануться. Мiльйони життiв скалiчено, зруйновано так, що не вiдбудувати i не
повернути.
У оповiданнi “Климко” Григора Тютюнника вiдтворена гра долi хлопчака. Доля на те i
доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокий виверт, страшний i неочiкуваний,
пiд назвою вiйна. Маленька людина потрапляє у вир подiй
Ї смертi та мук. Вiн захоплює ïï, захлестує невеликий, але затишний
човен iснування. Ще ранiше Климко втратив батькiв, але не був самотнiм: дядько,
шкiльнi друзi, сусiди
Ї усi опiкувались ним. I вiн допомагав дядьковi, був надiйним товаришем, бiльше
слухав, анiж говорив, але до нього тягнулись iншi дiти. Мрiяв носити такого ж
картуза з молоточками i вриватися у нiч на потязi, як дядько. Нетерпляче чекав,
коли той повернеться увечерi з гостинцем. Нехай не таке багате, але все ж мiцне
щастя,
Ї та сильна хвиля збила його, зiм’яла, здавила жужмом.
Це не було стрiмко. Здавалось, сам час зупинився i тиша дзвенить у вухах.Климко, який завжди жив тiльки на станцiï, спершу бачить змiни тiльки у тому,
що оточує його. Дзвiнка, незносима тиша, похмурi, стурбованi обличчя. Вагони
потягiв навантаженi важкою бойовою технiкою. Незвично i страшно. I ще настрiй
природи. Здається, вiн змiнився. Матiнка, вона тихо плаче осiннiми дощами, схлипує
холодним пронизливим вiтром.
Темнi, слiпi подiï чергуються iз спалахами випадкiв
Ї аварiй, боïв, знищень. Як чорний кадр серед сiро-жовтоï
засвiченоï фотоплiвки
Ї аварiя паровозу, на якому ïхав дядько.
Смерть єдиноï рiдноï людини, знищення окупантами житлаЇ одного цього вже вистачить для того, щоб людина, позбавлена пiдтримки, любовi,
мiсця, зламалась. А дитина? Чи може вона витримати всi цi випробування?Але Климко виявляється сильнiшим за вiйну, за цю винищувальну машину. Хлопець,
який вже нi вiд чого не залежить, виявляє самостiйнiсть, винахiдливiсть iЇ що найголовнiше
Ї наполегливiсть. Вiн вперто намагається вижити, вперто крокує вперед по тернистих
шляхах свого розiрваного дитинства. Знаходить своïх шкiльних друзiв та
улюблену вчительку. Дiти захищають ïï, нехай у дитячий б, вiд
дорослих: вiйна, як кожна екстремальна ситуацiя, зриває маски,
Ї хтось втратив совiсть i намагається нажитися на чужому нещастi. Iнших спiльне
горе єднає, допомагає бути витривалiшими. I хлопцям майже вдається вiдновити
затишок задля маленькоï дiвчинки
Ї Оленьки, вони єдинi у своєму бажаннi добра i щастя.
Але вiйна не зупиняється, нема чого ïсти
Ї i щоб хоч якось про-i жити, а краще сказати, пережити, Климко, почувши, що у
Слов’янську багато солi, вирушає туди.
Ледве ступаючи замерзлими босими ногами по осiннiй дорозi, маючи з ïжi лише
червивi сухарi,
Ї на дружину аптекаря навiть горе вiйни не вплинуло,
Ї майже втрачаючи свiдомiсть вiд голоду, Климко вирушає назустрiч вiйнi i далекому
мiсту. Його долонi вiдкритi, вiн показує ïх зустрiчному солдатовi: “Не
потрiбно мене боятись, я не маю зброï”. Так, вiн вiдмовився вiд
пропозицiï Зульфата взяти кинджал, адже йому потрiбна була лише сiль, щоб
вижити.
Климко досягає мети. Селища, якi проходить хлопчик, окупованi, в них панує iнша,
встановлена загарбниками, влада. Спiввiтчизники j стали полiцаями i чинять
свавiлля. Хлопець не може залишатись стороннiм гачем, тому намагається хоч
якось, за своïми силами, I допомагати. Вiддає грошi нужденнiй жiнцi. I свiт
стає привiтним: вiн j знайомиться з земляком, чобiтником-iнвалiдом, який втратив
ноги, ] працюючи у шахтi, з дiвчиною, яка прямує до матерi
Ї i рятує ïï вiд окупантiв. Доля не могла залишатись байдужою. Добрих
людей, виходить, немало: тiтка Марина бере хлопця з собою, щоб дати солi.Ще одне випробування, ще одна перешкода на шляху людей